Єврокомісія пропонує централізовано залучати до ЄС робітників з-закордону

Ще рік тому французький міністр внутрішніх справ Ніколя Саркозі запропонував колегам запровадити нові правила легальної міграції до Європейського союзу. Головним аргументом Саркозі було те, що ЄС нарешті має сам запрошувати до держав Євросоюзу тих іноземців, в яких зацікавлений. Адже, приміром, у США та Канаді половина іммігрантів мають університетську освіту, а в Європі не мають навіть атестата про закінчення середньої школи.

Заважає бюрократія

Однією з причин, чому ЄС пасе задніх у порівнянні із заокеанськими сусідами, є те, що в усіх державах Євросоюзу існують відмінні системи надання дозволів на роботу, які є дуже складними та забюрократизованими – розповідає міністр з питань міграції Люксембургу Ніколя Шміт. Тож, висококваліфіковані працівники їдуть швидше до Сполучених Штатів, де все значно простіше. Саме тому Єврокомісія вирішила сформулювати власні пропозиції щодо єдиної системи залучення іммігрантів у ЄС, надаючи їм так звані “блакитні карти”, пояснює Ніколя Шміт:

“Є ідея, щоб нині кожна країна визначила власні потреби стосовно трудових мігрантів, а також їхню необхідну кваліфікацію. І лише потім Єврокомісія із державами, які можуть надати такі кадри укладатиме угоду, яка полягатиме в тому, щоб зафіксувати квоти на національному рівні. Кожна країна фіксує квоти. І тоді Єврокомісія буде вести переговори із країнами – не членами ЄС з цього приводу. Щоб ці люди отримали дозволи на перебування та працю”.

За допомогою нової системи, Євросоюз планує не лише заповнити нестачу висококваліфікованих кадрів, а й підлатати діри у тих галузях, де не вистачає представників робітничих професій, приміром, у сільському господарстві або ж на будівництві. За словами Ніколя Шміта, головною умовою, яку висуватимуть до заробітчан-власників Європейської “блакитної карти”, буде повернення додому після певного періоду. У цьому найбільша відмінність від США.

Менеджмент ринку праці залишається у національній компетенції

На думку люксембурзького міністра, Європу все ж таки не можна на сто відсотків порівнювати із Америкою. Оскільки у Сполучених штатах міграційна політика визначається централізовано. Натомість у Європі менеджмент ринку праці залишається у компетенції країн-членів спільноти:

“У цьому сенсі Єврокомісія не може сказати „ви люксембуржці маєте забезпечити квоту на 300 робітників з-закордону”. Навпаки, ми – люксембуржці самі визначаємо, які ми маємо потреби у працівниках з-поза меж Європейського союзу. Тоді ми говоримо, що готові прийняти скажімо ікс людей. І в цьому фундаментальна відмінність від США”.

Єврокомісія - лише посередник

Тож Єврокомісія у цьому випадку виконує лише функції посередника між тими державами, які потребують робочої сили та тими, які можуть її надати. За словами Ніколя Шміта, питання, з якими країнами - не членами ЄС співпрацюватиме Єврокомісія, поки що залишається відкритим.

“Це можуть бути різні країни. Я можу собі добре уявити, що буде сказано - добре ми потребуємо певної кваліфікації, яку не можна знайти в африканських країнах, але яку можна знайти у Східній Європі. Приміром, в Україні. Тоді, скажуть – ми дозволимо приміром двом тисячам або трьом тисячам українців якийсь час попрацювати в Європейському союзі. Приміром, у системі охорони здоров’я чи іншій галузі”.

Протягом певного часу запровадженню загальноєвропейської “блакитної карти” опиралася Німеччина. Втім, нині Берлін сигналізував готовність до діалогу. З огляду на це, віце-президент Єврокомісії Франко Фраттіні пообіцяв підготувати відповідні пропозиції до початку літа.

Всі прагнуть спрощення

На думку Ніколя Шміта, нові правила міграції будуть певним поступом у порівнянні із тим, що існує нині. Водночас, говорить міністр, тенденція спрощення імміграційної системи спостерігається не лише на загальноєвропейському рівні, а й на національних. Приміром, у Люксембурзі планують розробити у цій сфері новий закон:

“Ми хочемо передбачити у законі, який є нині у процесі розробки, щоб людям певної кваліфікації взагалі не потрібно було б отримувати дозвіл на роботу. У нашому законі не буде зазначено професії. Там йтиметься, що має бути певна кваліфікація, підтверджена дипломами та робота, за яку платитимуть не нижче певного рівня”.

Поки що планується, що необхідним рівнем кваліфікації для праці у Люксембурзі вважатимуть диплом про закінчення чотирирічного навчання в університеті.