Європа має поставити Росію на місце

Європейські видання продовжують відстежувати розвиток україно-російського газового конфлікту. Французька газета Le Monde зазначає, що суперечка вийшла за межі двосторонньої й викликає серйозне занепокоєння в політичних та економічних колах Європи:

„Оскільки четверта частина споживаного країнами ЄС газу має російське походження і транспортується саме через Україну, суперечка між цими країнами робить заручниками європейських споживачів і може вилитися у дефіцит блакитного палива у деяких країнах Євросоюзу. Природний газ – це зброя, а Росія провідний її виробник у світі. Володимир Путін, який прагне відновити блиск імперії, це чудово усвідомлює. На наступному саміті „великої вісімки”, який відбудеться саме в Росії, Москва хоче презентувати себе надійним постачальником енергоресурсів. Європейці однак мають бути пильними і не забувати про свою вимушену залежність від цього постачальника”, - застерігає Le Monde.

Німецька газета Oldenburgische Volkszeitung закликає до політичної підтримки України, яка перебуває під газовим тиском Москви:

„Ціновий диктат концерну „Газпром”, контроль над яким перебуває у руках російської держави, може привести Україну до межі економічної руїни. Захід у нинішній ситуації має використати всі наявні дипломатичні важелі для того, аби поставити Росію на місце. Поведінка російського керівництва та представників „Газпрому” є зайвим свідченням того, наскільки неоднозначним є рішення колишнього канцлера Ґергарда Шредера обійняти посаду голови наглядової ради концерну з будівництва нового газопроводу. Шредер має відмовитися від цієї посади і дати таким чином чіткий сигнал”, - переконана Oldenburgische Volkszeitung.

Головний редактор польської газети Fakt Ґреґож Янковські у своєму коментарі наголошує, що Україну не можна лишати наодинці з російським газовим тиском:

„Це ключова справа і для Варшави, оскільки під загрозою енергетична безпека Польщі. В нинішній ситуації ми можемо спостерігати як те, що ще вчора вважалося неймовірним песимістичним сценарієм, сьогодні стає реальністю. Ці події викликають тим більше занепокоєння в контексті реалізації проекту Північноєвропейського газопроводу. Він дозволить транспортувати блакитне паливо до Західної Європи, оминаючи територію Польщі. Будь-що унеможливити будівництво цього газопроводу – це завдання має бути пріоритетним для польської політики”, -

зазначає оглядач і робить такий висновок:

„Очевидно, найліпшим виходом із нинішньої ситуації є пошук альтернативних російським джерел постачання енергоносіїв. Це однак вимагає часу. Натомість вже нині необхідно створити коаліцію центральноєвропейських споживачів російського газу. За це має негайно взятися уряд Польщі”, - вимагає Ґреґож Янковські на сторінках газети Fakt.

До іншої теми. Німецька преса коментує повідомлення про можливе повернення до Іраку нещодавно звільненої там заручниці Сюзанне Остгофф. Газета Nürnberger Nachrichten пише:

„Межу між безкорисливим прагненням допомагати і безвідповідальною нездатністю робити висновки з уроків життя у випадку Сюзанни Остгофф провести складно. В ефірі „Аль-Джазіри” вона, здається, майже із захватом розповідала про людей, які три тижні тримали її в заручниках. „Це дружелюбні люди, які добре ставилися до мене”, - повідомила Остгофф. Так, нібито викрадення людини є справою честі, а бажання отримати у якості викупу гроші німецьких платників податків – цілком незначний і гідний вибачення гріх. Таку позицію звільненої заручниці збагнути нереально. Це схоже на ляпас тим, хто боровся за її визволення. Це нехтування зусиллями уряду, ініційованими її рідними акціями солідарності по всій Німеччині і сплаченим за неї, напевно, немалим викупом”, - дорікає Nürnberger Nachrichten.

Засуджує позицію Сюзанне Остгофф і газета Volksstimme з Маґдебурґа:

„Остгофф має повне право вирішувати, куди їй їхати, чим займатися і як ставитися до рідної Німеччини. Однак ця свобода вибору має межі саме там, де йдеться про відповідальність третіх осіб за її вчинки. У випадку, якщо ще раз доведеться витягувати Остгофф з якоїсь халепи, це знову коштуватиме грошей німецьких платників податків. Жінка, яка засуджує несправедливість по відношенні до іракців, сама діє несправедливо. Вона виявилася не лише принциповою людиною, але й егоїсткою. Адже інтереси батьківщини її не цікавлять, хоча вона і користується обов’язком власної держави піклуватися про кожного громадянина будь-де у світі”, - констатує Volksstimme.