Європейський центральний банк відзначив своє десятиріччя
1 червня 2008 р.
Нині вже ніхто не сумнівається в успіху ідеї спільної європейської валюти. Розпочалося все на початку 70-х. І необхідність діяти була викликана зовнішніми факторами. «Ми не могли протидіяти дедалі потужнішому економічному тиску з боку Сполучених Штатів», - згадує колишній канцлер Німеччини Гельмут Шмідт. 1972-го року він обіймав посаду міністра фінансів. Тоді країни Європейського співтовариства домовилися про створення так званої «валютної змії»: уряди зобов'язувалися тримати коливання курсів національних валют між собою і відносно долара в межах визначеного коридору. Мета – полегшити товарний і грошовий обмін між країнами Європейського співтовариства. Розрахунки відбувалися в штучній валюті ECU.
Гельмут Шмідт згадує: «Тоді ще ніхто не міг сказати, що саме в майбутньому представлятиме собою спільна валюта, чи це буде якась паралельна до національних валют грошова одиниця. Ідею спільної валюти підхопив і почав розвивати далі Жак Делор». На посаді президента Комісії ЄС він якраз і підготував підґрунтя для створення європейського економічного і валютного союзу. 1998-го року заснували Європейський центральний банк.
До речі, за своєю структурою ЄЦБ нагадує Федеральний банк Німеччини. Це означає, що його єдиною метою залишається збереження стабільності валюти, і відзначається він своєю абсолютною незалежністю. Ніхто не може втручатися в рішення Євробанку, навіть якщо з Рима або Парижа інколи надходять вимоги про послаблення фінансової політики задля пожвавлення кон'юнктури. Екс-президент Європейського центрального банку Вім Дуйзенберґ: «Нам потрібно, і це потрібно кожному центробанку, завоювати довіру населення і підтримувати цю довіру».
Сьогодні євро довіряють близько 320 мільйонів людей. У п'ятнадцяти країнах спільна європейська валюта є офіційним платіжним засобом. Ще шість невеликих країн перейшли на розрахунки в євро так би мовити «тишком-нишком».
У неділю штаб-квартира Європейського центрального банку у Франкфурті-на-Майні на один день відкрила свої двері для широкої публіки. Відвідувачі змогли зсередини подивитися, як працює ця найголовніша в єврозоні фінансова установа. Багатьом навіть вдалося посидіти в чорних шкіряних кріслах залу засідань, де члени Ради Європейського центробанку ухвалюють фінансовополітичні рішення.
За матеріалами кореспондентів «Німецької хвилі»