Євро: десять років єдиної європейської валюти
1 січня 2009 р.
Далекого 1950 року, коли «європейський проект» лише набував перших чітких обрисів, французький економіст Жак Рюф казав: «Європа або здійсниться через спільну валюту, або не здійсниться ніколи». Сьогодні його слова виглядають мудрим пророцтвом, однак сучасники вважали такі ідеї науковою фантастикою. Перші кроки з узгодження валютної політики було здійснено лише через два десятиліття – та й те головно під тиском зовнішніх обставин: «Це були наслідки війни у В’єтнамі. Аби профінансувати цю війну адміністрації президента Ніксона довелося скасувати обов’язкову прив’язку долара до золотого забезпечення, відмовитися від жорстких паритетів між валютами», - пригадує екс-канцлер Німеччини Гельмут Шмідт, який у ті часи був міністром фінансів.
Захисна реакція
Отже, це було деякою мірою захисною реакцією: 1972 року шість, а згодом дев’ять, країн Європейської спільноти створили Об’єднання валютних курсів. Члени об’єднання взяли на себе зобов’язання не допускати суттєвих відхилень курсу своєї валюти від інших. Це мало сприяти торгівлі і руху капіталів між країнами спільноти. Умовний перерахунок здійснювався у віртуальній грошовій одиниці: екю (European Curreny Unit).
«Тоді ми вже бачили довгострокову мету – щоправда, ми не заявляли про це офіційно – перетворити екю у повноцінну спільну валюту. Тоді ми ще не могли собі й уявити, що це буде єдина валюта. Ми припускали, що спільна валюта буде використовуватись паралельно із національними грішми», - пригадує Гельмут Шмідт.
Приклад німецької марки
«Батьком» єдиної європейської валюти називають багаторічного президента Єврокомісії Жака Делора. Саме під його егідою велася тривала підготовча робота зі створення Європейського центрального банку і запровадження євро. Одним із головних аргументів на корись спільної валюти був приклад німецької марки, яка в Європі стала символом стабільності. У цьому переконаний колишній голова Бундесбанку Отто Пель. «Маленькі країни як Голландія або Данія просто прив’язували свої валюти до марки. Натомість для Франції це було питанням престижу. Саме тому, на мою думку, ми отримали нову спільну валюту. Сьогодні у раді Європейського центробанку представлені усі національні банки єврозони. Саме цей спільний орган і визначає грошову політику Європи», - пояснює Пель.
На момент свого народження євро коштував один долар і вісімнадцять американських центів. Початок європейської валюти був нервовим: перший рік курс євро постійно падав, досягнувши мінімуму у 82 американських центи. Відтоді євро набирався впевненості. Рекордної позначки в 1,60 відносно долара євро сягнув 15 липня 2008 року. (єт)