Ізраїлю - 70 років: що таїть майбутнє?

Під гаслом "Спадщина інновацій" в Ізраїлі відзначають 70-ту річницю незалежності. Приводів для святкувань чимало, але нестабільність у галузі безпеки дещо затьмарює святковий настрій. Репортаж з Єрусалима.

Увечері середи, 18 квітня, ізраїльтяни розпочинають відзначати 70-ту річницю державності. Неофіційні святкування вже почалися відкриттям пляжного сезону - від озера Кінерет на півночі і до курорту Ейлат на Червоному морі на півдні країни. Святкування відбудуться і на бульварі Ротшильда у Тель-Авіві, де зовсім поруч 14 травня 1948 року Давид Бен Гуріон проголосив незалежність. Але річ у тому, що в Ізраїлі цю пам’ятну дату відзначають за релігійним календарем, тому й святкування відбуваються у квітні. "Я дуже пишаюся своєю країною. Ізраїль для мене це, передусім, прості люди. Саме вони і творять державу", - каже мешканка Єрусалима Лаура Арці.

Для більшості ізраїльтян День незалежності - це, насамперед, вихідний, який найкраще пасує для шашликів на природі із родиною та друзями. Інша популярна забава - парад військової авіації у небі над Тель-Авівом. Перед початком свята прапорці та інша національна символіка розходиться у вуличних продавців як гарячі пиріжки. 

Давид Бен Гуріон проголошує незалежність

Актор Яір Леман на офіційних урочистостях виконуватиме роль Теодора Герцля - ідейного батька сучасного сіонізму. "70 років...З одного боку, зважаючи на усі історичні причини, є багато приводів для радості. Але з іншого, це і час бути занепокоєним: куди ця країна рухається? Якими будуть відносини з нашими сусідами, і що робити з усіма внутрішніми суперечками у суспільстві?", - філософськи запитує він.

Неспокій на північному кордоні

Цього року неспокій поблизу північного кордону Ізраїлю, через події у Сирії, наклав свій відбиток на святкування. Хоча країні, яка майже перманентно бореться за своє виживання, до цього не звикати. Ізраїльська армія перебуває напоготові до потенційної іранської відповіді на авіаудар, завданий по сирійській базі, відповідальність за який Росія поклала на Ізраїль.

Авіаудари США, Великобританії та Франціїпо сирійських об'єктах, до яких вони вдалися минулого тижня у відповідь на ймовірну хімічну атаку проти цивільного населення у Думі, теж лише посилили напруження. А на південному напрямку протести палестинців у Газі поки не вщухають. 

За традицією, до початку святкувань Дня незалежності Ізраїль згадує у жалобі усіх полеглих солдат та жертв конфлікту. Але вже багато років ізраїльські та палестинські громадські організації влаштовують "альтернативний" спільний захід вшанування пам'яті своїх близьких, які загинули у цьому протистоянні.

Жалобний настрій Дня пам'яті полеглих у війнах та жертв тероризму зміниться святковим після заходу сонця. Тоді ж на Горі Герцля у Єрусалимі із запалення смолоскипів розпочнеться офіційна урочиста церемонія святкування Дня незалежності.

Між минулим і майбутнім

70 років тому, коли Давид Бен Гуріон проголошував незалежність, Міхаель Шіло був 14-річним учнем. Сьогодні, розглядаючи світлини тих часів у своїй єрусалимській оселі, Шіло згадує про ейфорію того дня. Вона виплеснулася на вулиці широкою вервечкою людей, що співали і танцювали, святкуючи день народження своєї держави. "Це ж було лише за три роки після Голокосту. А табір смерті Аушвіц існував ще у квітні 1945-го", - нагадує Шіло, чиї батьки встигли утекти із нацистської Німеччини та прибули до тодішньої підмандатної Британської Палестини у 1935-му. "Звісно, мої батьки про все це пам'ятали. Але, з іншого боку, панувала ейфорія. Було спільне відчуття того, що, мовляв, нам це вдалося, ми у безпеці, у нас тепер є власна держава". 

Але відчуття це тривало недовго: коаліція арабських країн, яка відкинула у листопаді 1947-го План ООН із розділення Палестини, напала на новостворену державу. 10 місяців воєнних дій завершилися перемир'ям у 1949 році. Близько 700 тисяч палестинців мусили залишити свої домівки і стали біженцями у ході цієї війни, яку в Ізраїлі називають Війною за незалежність. Палестинські біженці нині проживають на окупованих територіях Західного берегу Йордану, у Газі та в арабських країнах - Йорданії, Сирії та Лівані. Незначна частина арабського населення залишилася жити в Ізраїлі.

Палестинська "Накба"

Палестинці, у свою чергу, згадують про втрату земель, яку вони називають "Накбою". Накба - у перекладі "катастрофа". Із кінця березня цього року принаймні 30 осіб загинули і ще сотні дістали поранень від пострілів ізраїльських снайперів у ході масових протестів у Газі. У центрі цих протестів - право палестинців на повернення. "Це нагадування Ізраїлю, що питання палестинських біженців навіть через 70 років і досі невирішене", - каже один із молодих ініціаторів протестів, 33-річний Ахмад Абу Іртема. Він наполягає на тому, що основна частина цих протестів носить мирний характер.

Протести палестинців на кордоні Сектора Газа не вщухають уже кілька тижнів

У Секторі Газа, на цьому відносно невеликому клаптику землі, живе 1,2 мільйона нащадків біженців. Ізраїль звинувачує радикальний ісламістський рух ХАМАС, який контролює сектор, у використанні цих протестів у власних немирних цілях.

Взагалі, питання біженців одне із найскладніших у палестино-ізраїльському конфлікті. Але окрім нагадування про цю проблему, учасники протестів кажуть, що мають на меті також привернути увагу до блокади Сектора Газа, яка триває вже десятиліття, а також і до окупації територій на Західному березі Йордану, що триває вже півстоліття.

Тим часом, Міхаеля Шіло, який зробив успішну кар'єру на дипломатичній службі і був послом у Норвегії, сьогодні найбільше непокоїть відсутність миру. Шіло особисто брав участь у підготовці мирних переговорів в Осло на початку 1990-х. "Так, ми успішні у багатьох відношеннях, але миру із сусідами ми досі не досягли. Навіть не те, що миру, а бодай тимчасової угоди, яка б надала нам відчуття безпеки і справедливості".

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

Тріумф надії

Це сталося. 14 травня 1948 року, останнього дня дії Британського мандату щодо Палестини, уродженець польського Плонська Давид Бен-Гуріон оголосив про заснування Держави Ізраїль. "Ніколи не припинялися молитва та надія про повернення на свою землю та відновлення державної свободи", - проголосив Бен-Гуріон у Тель-Авівському музеї.

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

У Новому Світі

Дипломатичний тріумф: прапор нової держави одразу замайорів перед будівлею Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку. Для ізраїльтян це був ще один крок на шляху до безпеки та свободи: нарешті вони отримали власну державу, що має міжнародне визнання.

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

Найтемніша доба

Значення заснування Держави Ізраїль після катастрофи європейського єврейства важко переоцінити: шість мільйонів євреїв загинули від рук нацистів, у тому числі й у таборах смерті, де вбивства відбувалися в індустріальних масштабах. На фото зображені в'язні звільненого радянськими військами концентраційного табору "Освенцім".

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

"День катастрофи" - палестинський погляд

Палестинці називають заснування Ізраїлю "Накбою", тобто "днем катастрофи". Близько 700 тисяч осіб були вимушені залишити свої домівки з появою нової держави. Таким чином, заснування Ізраїлю стало також початком близькосхідного конфлікту, який і через 70 років залишається невирішеним, незважаючи на численні мирні ініціативи.

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

Із поглядом у майбутнє

Шосе № 2 не тільки з'єднує міста Тель-Авів та Нетанью, а і демонструє наполегливість розвитку молодої держави. Дорога була відкрита в 1950 році уродженкою українського Києва, прем'єр-міністеркою Ізраїлю Голдою Меїр. Вона проводила чіткий курс економічної та соціальної модернізації.

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

Кібуц - "рай для дітей"

Кібуци - сільські колективні господарства, трохи схожі на радянські колгсопи, розташовані по всьому Ізраїлю. Побудовані переважно в перші роки після заснування держави. Тут світські або соціалістично орієнтовані громади реалізовували свої ідеї про спільне общинне життя та господарство.

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

Країна готова до оборони

Напруження з арабськими сусідами зберігається. У 1967 році воно переростає у "Шестиденну війну", під час якої Ізраїль розгромив нападників із Єгипту, Йорданії та Сирії. Одночасно Ізраїль бере під свій контроль Східний Єрусалим і Західний берег ріки Йордан, що стає початком подальшого напруження у регіоні.

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

Поселення на ворожій території

Ізраїльська поселенська політика веде до нового напруження із палестинцями. Палестинська національна адміністрація закидає Ізраїлю те, що будівництво поселень унеможливлює створення майбутньої Палестинської держави. Організація Об'єднаних Націй також засуджує будівництво поселень. Втім, Ізраїль лишається непохитним.

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

Гнів, ненависть, каміння

Узимку 1987 року палестинці розпочали насильницьке повстання проти ізраїльського панування на окупованих територіях. Протест, відомий як перша Інтифада, розпочався в місті Газа і швидко поширився на Східний Єрусалим та Західний берег ріки Йордан. Повстання тривало багато років і закінчилося підписанням угоди в Осло 1993 року.

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

Нарешті мир?

За посередництва колишнього президента США Білла Клінтона прем'єр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабин, батьки якого походять з Київщини, та лідер Організації визволення Палестини Ясір Арафат в 1993 році провели мирні переговори. Вони завершились угодою в Осло, в якій обидві сторони офіційно визнали одне одного. Вбивство Іцхака Рабина за два роки після укладання угод практично паралізувало їх дію.

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

Порожнє крісло

Вбивство прем'єра Іцхака Рабина наочно засвідчило політичний розкол ізраїльського суспільства. Помірковані і радикали, світські та ультраортодоксальні знаходили дедалі менше точок дотику. 4 листопада 1995 року Рабина застрелив радикально налаштований студент-юрист. На знімку - прем'єр-міністр, уродженець села Вішнево, Мінської області, Шимон Перес біля порожнього крісла свого попередника.

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

Спроба сказати несказане

Голокост накладає свій відбиток на німецько-ізраїльські відносини і сьогодні. У лютому 2000 року тодішній президент ФРН Йоганнес Рау (Johannes Rau) виступив у Кнесеті німецькою мовою. Мова колишніх кривдників у ізраїльському парламенті - величезний виклик для обох сторін, перш за все для нащадків жертв. Але це ще один крок до зближення.

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

Ізраїльська стіна

У 2002 році Ізраїль звів мур завдовжки 107 кілометрів на кордоні з палестинськими теренами. Його спорудження дозволило приборкати хвилю страшних терактів, але не вирішити політичні проблеми палестино-ізраїльського конфлікту, який триває вже 70 років.

Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років

Вшановуючи пам'ять загиблих

Новий керівник МЗС Німеччини Гайко Маас (Heiko Maas) продовжив тривалу традицію німецько-ізраїльського діалогу та зближення. Свій перший закордонний візит він здійснив до Ізраїлю. На фото - покладання вінків у меморіальному комплексі пам'яті жертв Голокосту "Яд Вашем" у Єрусалимі

Підпишіться на нас