«Іноді я сама боюся моїх пророцтв»

Дістати таке пророцтво на наступний рік з усіма цікавими обрядами можна у музеї народного побуту Шверін-Мюс, що на півночі Німеччини. Юрби шанувальників старовинних обрядів зібралася у старій кузні. Біля печі коваль плавить свинець. До знахарки вишикувалася черга – у магічному передчутті діти і дорослі тримають у руках щойно виплавлені фігурки.

Наляпаний ковалем свинець пробуджує у семирічного Нікласа та його молодшого брата Генріка бурхливі асоціації – від динозавра до падаючої вежі. Нарешті їхня черга до знахарки. У цій ролі сьогодні виступає дипломований фахівець із народознавства Ґезіне Крьонерт. Щороку наприкінці грудня співробітниця музею народного побуту перетворюється на пророчицю. Ніклас завмер в очікуванні: «Тут я бачу голову маленького птаха із гострим дзьобом. Це означає, що коли дійсно хочеш, ти вмієш досягати свого. А як не виходить, то все – ховайся. Тоді ти дзьобаєш усіх навколо нещадно», - каже «оракул».

По людях видно, чого вони бажають

Для інтерпретацій усіх цих свинцевих штук, за словами Кьонерт, потрібен усього-навсього здоровий глузд: «До того ж, треба мати четверо очей і шестеро вух – якщо бути уважним, можна зрозуміти, чого очікують люди від свого спілкування зі «знахарем», що їх наразі турбує. Особливо діти, поки стоять у черзі, розповідають один одному свої інтерпретації фігурок. Треба просто додати щось цікавенького від себе. Головне, щоб люди ішли звідси з оптимізмом, гарно зустріли Новий рік та й обряди старі не забували», - каже співробітниця музею.

Звичай гадати на свинці сягає корінням ще у часи стародавніх греків і римлян. У середньовіччі гадання переслідувалося церквою як єресь – можна було догадатися до шибениці. Відродження традиції почалося у вісімнадцятому столітті. Тоді найпопулярнішим було гадати, яким же буде майбутній наречений або коханець.

Нагадала, що й сама не повірила

Ґезіне Крьонерт йдеться насамперед про народознавство, зацікавленість людей старими звичаями. Але вона сама дивується, наскільки точно іноді збуваються її «пророцтва»: «Якось одного разу я аж сама себе злякалася. У свинцевому злитку я побачила корабель і щось на кшталт двох людей на ньому. Ну, я й нагадала дівчині: буде, мовляв, наступного року у тебе круїз, під час якого ти із кимось познайомишся. Наступного року приходить вона і каже: уявляєте, я виграла круїз і познайомилася у ньому із моїм майбутнім чоловіком», - розповідає «знахарка». (єт)