Іранці от уже вкотре здивували світ

ER STIMME:

З восьми можливих кандидатів іранці вибрали того, хто має намір найрадикальнішим чином пригальмувати реформи. Махмуд Ахмадінеджад, який для сторонніх спостерігачів цілком несподівано став президентом, засуджує всі ті маленькі свободи, які вдалося вибороти його ліберальному попередникові. Твердою рукою він має намір повернути назад колесо нерішучих реформ: до суворого дотримання ісламського вбрання, до визначеної шаріатом поведінки статей, до радикальної ісламської держави, до придушення демократичних структур. Раптово загинули всі надії на те, що Іран бажає відкрито й конструктивно співпрацювати із Заходом, допомагати стабілізації на Близькому Сході, а не фінансувати ісламських терористів, – бідкається HEILBRONNER STIMME.

Продовжуючи іранську тему газета FRANKFURTER ALLGEMEINE ZEITUNG намагається з“ясувати причини обрання саме цього політика новим главою держави:

Іранці от уже вкотре здивували світ. Бо, як можна пояснити те, що цей похмурий косоокий невисокий чоловік, котрий під час виборчої кампанії, не соромлячись, залякував представників середнього класу, іноземних інвесторів та й, загалом, західний світ, став носієм надій для 17 мільйонів іранців? Перемога Махмуда Ахмадінеджада має економічні та соціальні причини. Вона демонструє, що боротьба за політичні реформи та культурну лібералізацію не належить до стрижневих турбот та потреб більшості населення. Водночас було зроблено вибір проти чинного політично-владного істеблішменту і його чільного представника Рафсанджані, котрий на переконання обивателів, є багатим, несумлінним і корумпованим.

Зазначає FRANKFURTER ALLGEMEINE ZEITUNG і веде далі:

Але на вибори вплинув не лише соціальний протест. Це була також ідеологічна контратака проти тих, хто несміливо посягнув на революційний спадок. Деяким виборцям Ахмадінеджад сподобався, не зважаючи на його релігійні принципи, повернення до революційного дискурсу. А деяким – саме через це. Таким чином, зміна генерацій в іранській політиці парадоксальним чином стала кроком назад. Перший неклерикал на президентській посаді від 1981 року виявився консервативнішим за останнього клерикала – зауважує FRANKFURTER ALLGEMEINE ZEITUNG

Перейдемо до іншої теми. Газета WELT коментує результати виборів у Болгарії, на яких перемогла ліва опозиція:

Наприкінці минулого тижня болгари позбавили влади урядову коаліцію колишнього царя і прем“єр-міністра Сімеона Сакскобурґґотського. І це вже стало поганою традицією. Жодному уряду за останні 15 років громадяни не довірили мандат на другий термін. А це кидає тінь на зрілість тамтешніх партій. Цифри говорять самі за себе: ще 2001 року партія Сакскобурґґотського Національний рух набрала майже 43 % голосів, тепер – лише 21 %. Активність виборців становить лише 56 % і свідчить про втому громадян від політики.

Таку статистику публікує WELT і звертає увагу на інший момент:

Після поразки 68-річного екс-царя у Болгарії відбувається зміна поколінь. Тепер кермо правління державою з майже восьмимільйонним населенням скоріш за все опиниться в руках лише 39-літнього Сергія Станішева. Хоча він і є вихідцем з комуністичної номенклатури, але його прихід до влади обіцяє не лише її омолодження, але й чіткішу орієнтацію на Захід. І це стало визначальним критерієм для виборців, які переживають, аби після останніх криз у ЄС не виникли проблеми зі вступом країни, запланованим на 2007 рік. Виборча програма керованої Станішевим Соціалістичної партії є популізмом чистої води. Чого варті лише заяви випускника Лондонської школи економіки підвищити на 20 відсотків зарплатні та пенсії до 2006 року. Економісти не бачуть для виконання цієї обіцянки ані найменшої можливості. Окрім того, такі заяви йдуть у розріз із рекомендаціями Міжнароднго валютного фонду. Нині соціалісти намагаюиться підшукати собі коаліційного партнера. До запланованого вступу до Євросоюзу залишилося 18 місяців і цей час мине дуже швидко, – зазначає WELT.

Огляд німецької преси підготував Любомир Петренко