Ісландія не збирається відмовлятися від традиції полювання на китів

Міжнародна комісія з китобійного промислу ще з 60-х років минулого століття намагається регулювати процес полювання на китів. На щорічних зборах організації, членами якої є 88 держав, відбуваються запеклі дебати, оскільки мораторій на виловлювання китів, що діє з 1986-го року, визнається не всіма країнами. Насамперед Японія, Норвегія та Ісландія продовжують винищувати китів. У сезон полювання 2008/ 2009 було вбито понад півтори тисячі морських ссавців.

„Trir Fakkar“ - це ресторан у центрі Рейк'явіка. Охочим тут пообідати чи повечеряти, доводиться заздалегідь резервувати столики, оскільки від відвідувачів тут немає відбою. У меню закладу містяться страви з м'яса китів. Більшість гостей - у захваті.

«Завжди, коли я тут буваю, то намагаюся куштувати місцеві делікатеси, це стосується і китового м'яса. По-перше, воно корисне. По-друге, воно має неперевершений смак. Я можу це порекомендувати. Шкода, що в нас у Данії немає чогось такого», - розповідає Петер Ленгрен. Він прибув до Ісландії по роботі. Покуштувати страви з китів прийшов сюди у супроводі свого ісландського колеги Гудйона Гаральдсона, який з дитинства звик, що м'ясо китів вживають у їжу.

«Полювання на китів у нас – це традиція. Ми це практикуємо з давніх-давен. Ми просто не готові це припиняти. І так, мабуть, залишатиметься завжди», - розповідає Гаральдсон.

Ісландці не зважають на критику

Протести міжнародної спільноти мало впливають на ісландців. Критика з боку природозахисних організацій часто просто необґрунтована і непрофесійно аргументована, вважає соціолог Гердур Ердлінгсон. Навіть якщо винищується більше китів, популяції морських ссавців не постали перед небезпекою вимирання, стверджує ісландець:

«Ми не хочемо дозволяти організації Грінпіс диктувати нам свої умови. Цим людям, яких я хотів би назвати зелено-асфальтовими. Грінпіс каже, що "кит у небезпеці". Наша відповідь буде - який саме кит під загрозою? Вони навіть не знають, що у наших водах мешкають 15 різних видів китів».

Мисливство як пристрасть

Крістіан Лофтсон називає себе пристрасним мисливцем на китів. Одна з німецьких газет якось навіть назвала його ісландцем, якого найбільше ненавидять у світі. 66-річний Лофтсон не сприймає такі заяви серйозно. Усі гучні заяви та міжнародні протести не зачіпають його за живе: «Той, хто живе в Ісландії, повинен використовувати природні джерела цього краю. Ми ставимося до промислового полювання на китів так само, як і до звичайного рибальства. Якщо у наших водах настільки багато китів, що деяких з них можна забити, тоді потрібно це робити. Це ж просто, інакше порушиться рівновага нашого природного простору. Я все життя полюю на китів і знаю, що це не шкодить популяції морських ссавців у нашому регіоні. Якщо це робити розумно, як ми, то можна і надалі виловлювати китів».

Іноземцям, які прийшли до ресторану, щоб скуштувати страви з м'яса китів, такий підхід до справи подобається. Вони не страждають від докорів сумління, підтверджує Петер Лонгрен: «Якщо виловлювання китів залишатиметься в поміркованих масштабах, що не загрожуватиме популяції, тоді я не маю нічого проти. Китове м'ясо тут в Ісландії та у Гренландії вживали в їжу споконвіку. Ні, справді, у мене немає з цим жодних проблем».

Автор: Альбрехт Брайтшу, Наталя Неділько

Редактор: Дмитро Каневський