Італійці втратили інтерес до політики

Політичні питання італійців цікавлять порівняно мало: вони не входять навіть на п’ятірки найбільш нагальних тем, причому незацікавленість політикою майже однаково розповсюджена серед виборців різних політичних сил. Теми, про які запекло дискутують італійські політики - припустимість телефонного прослуховування, імміграційна політика або відтермінування судових справ на 1 рік - назвали пріоритетними лише 20% респондентів. Ще менший відсоток італійців вважає першочерговим завданням уряду проведення судової реформи. Більшість жителів Апеннін назвала нагальними економічні проблеми. Найчастіше побоювання італійців стосуються подорожчання предметів щоденної необхідності та ризику не зуміти сплатити місячну ставку кредиту за житло. Майже всі опитані заявили, що купівельна спроможність їхніх зарплат або пенсій є «невідповідною». За даними статистики, за межею бідності, яка в країні визначена як 970 евро на сім’ю з двох осіб, живе кожна десята італійська родина. Причому географічна нерівність цього показника вражаюча: якщо в північній Ломбардії бідними є лише 5 % сімей, то на Сицилії - майже кожна третя. Крім того, в Італії низька соціальна мобільність: тобто діти бідних мають всі шанси залишитись так само бідними, у той час як в інших країнах – зокрема скандинавських – ринок праці дає більше можливостей покращити своє становище. «Нині виходить так, що італійці мають грецькі зарплати, норвезькі податки та соціальний захист, як у Південній Америці», коментують місцеві ЗМІ. На друге місце після економічних питань італійці поставили безпеку на робочому місці та безробіття. На третє – кримінальну ситуацію в країні.