95-й Ваґнерівський фестиваль
5 серпня 2006 р.
Часи змінюються, змінюються люди й звички, але фестиваль у Байройті як і 130 років тому проходить у традиційному консервативному стилі. Саме таким його було започатковано 1876 року. Таким продовжувала музичний захід Козіма Ваґнер – вдова великого композитора. За цей час фестивалю вдалося пережити дві світові війни та інші політичні пертурбації. І донині заходом опікуються нащадки Вагнера. Нинішній керівник фестивалю – 86-річний Вольфґанґ Ваґнер, котрий є внуком композитора.
Бажаючи потрапити на музичне свято з кожним роком стає дедалі більше. Вже цього року надійшло понад 400 тисяч заявок на квитки. Але адміністрації вдалося задовольнити лише 52 тисячі клопотань.
Особлива увагу публіки буде прикута цього разу до нової, вже 13-ої за рахунком інсценізації оперної тетралогії „Кільця Нібелунґів”. Музичну постанову, яка загалом триває 15 годин буде показано в чотири вечори. Ріхард Ваґнер мав володіти надзвичайними силою й натхненням, щоб написати такий фундаментальний твір. Причому без особливої надії, що оперу коли-небудь поставлять на сцені. Правнучка композитора Ніке Ваґнер висловлює таку думку:
Це не було якоюсь манією величі чи чимось схожим. Це була його потреба як митця. Він писав „Кільця Нібелунґів”, знаючи що, її було б дуже складно вписати в звичний репертуар оперних театрів. Просто мистецтво шукало власного будинку. А справжній митець уміє зрозуміти це бажання мистецтва і допомогти збудувати цей будинок. Надзвичайно складно було роздобути для цього грошей і збудувати щось схоже. У 19-му столітті треба було докласти для цього справжніх над зусиль.
Будинок, про який іде мова – це Вагнерівський концертний зал, котрий належить до світової культурної спадщини. Він став ще одним штрихом до загального портрету величі митця. Акустика залу щонайкраще пасує до виконання саме вагнерівських творів. Тому він ніколи не зазнавав жодних конструктивних перепланувань, й водночас обладнаний за останнім словом техніки.
У рамках фестивалю проходить маса різноманітних культурних заходів. Серед них найбільшого резонансу заслужила виставки оригінальних рисунків із першої постановки „Кільця Нібелунґів” 1876 року, здійсненої самим Ріхардом Ваґнером. Ці сенсаційні малюнки виявив кілька років тому відомий дослідник творчості композитора Освальд Ґеорґ Багер.
Любомир Петренко