1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Україна і Польща: остаточне потепління чи тимчасова відлига?

Олександр Голубов
15 жовтня 2020 р.

Візит Анджея Дуди до Києва показав - у спірних питаннях спільної історії у Варшаві нині готові говорити конструктивніше. Але експерти поки що налаштовані вкрай обережно.

https://p.dw.com/p/3jsf9
Прапори Польщі та України на тлі дерев
Фото: picture-alliance/NurPhoto/A. Widak

Ще два роки тому тодішній міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський міг дозволити собі не добирати дипломатичних виразів, коли йшлося про конфлікт з Україною через різні погляди на події спільної історії двох країн. Однією з найбільш відомих цитат міністра того часу, мабуть, є його слова про те, що "з Бандерою" Україна не зможе увійти до Європи. "Ми будемо твердо вимагати від України, щоб усі справи (щодо спірних історичних питань. - Ред.) були вирішені до того, як Київ стоятиме біля воріт Європи з проханням про членство", - заявив Ващиковський у липні 2017 року.

Втім вже у січні цього року під час зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським у Варшаві його польський колега Анджей Дуда заявляв про те, що багато історичних питань між країнами, які раніше були проблемними, послідовно та спокійно вирішуються. У липні цього року в МЗС Польщі висловили сподівання на відновлення роботи польсько-українського форуму істориків. А декілька днів тому, напередодні візиту Дуди у Київ, стало відомо, що на горі Монастир у Польщі було відновлено зруйнований вандалами у 2015 році пам'ятник на могилі вояків Української повстанської армії (УПА).

На цьому тлі, вже в українській столиці Дуда заявив, що його обговорення історичних питань із Зеленським відбулося вкрай конструктивно, навіть попри те, що ця проблема має багато складних елементів. А президент України у спільному з Дудою інтерв'ю взагалі сказав, що "сьогодні, як політичне питання, питання історичної пам'яті знято повністю".

Читайте також: Історичні суперечки України і Польщі - чи є шанс відновити діалог

ПіС більше не потрібна боротьба за історію

Таку досить різку зміну риторики з боку Варшави, на думку українського історика Олександра Зінченка, важко пояснити лише зміною влади у Києві. Навіть після перемоги Володимира Зеленського над своїм попередником Петром Порошенком та заміни керівництва міністерства закордонних справ України і Українського інституту національної пам'яті (УІНП) політика Києва щодо спірних історичних питань у відносинах з Польщею насправді принципово не змінилася. "У МЗС та УІНП і раніше, і зараз послідовно відстоювали позицію, що такі речі, як, наприклад, відновлення пам'ятника на горі Монастир, - це зобов'язання польської сторони за двосторонньою угодою між нашими країнами. Однак пам'ятник, який було зруйновано п'ять років тому, заново поставили лише зраз", - розмірковує Зінченко.

Президенти України та Польщі Володимир Зеленський та Анджей Дуда під час зустрчі у Варшаві на початку 2020 року
Президенти України та Польщі Володимир Зеленський та Анджей Дуда під час зустрчі у Варшаві на початку 2020 рокуФото: picture-alliance/PAP/A. Grygiel

Трохи іншої точки зору притримується програмний директор Колегіуму Східної Європи імені Яна Новака-Єжоранськєго у Вроцлаві Адам Бальцер. Він зазначає, що Володимир Зеленський, для якого політика історичної пам'яті не є пріоритетною, та новий керівник УІНП Антон Дробович є більш комфортними для польської сторони ніж Петро Порошенко та демонізований багатьма поляками Володимир В'ятрович. "Це, авжеж, не означає, що нові обличчя в українській політиці нехтують, питаннями історії - але той факт, що вони не акцентують на них увагу, зосереджуючись на економічних питаннях, полегшує спілкування для Варшави", - пояснює Бальцер.

Водночас польський експерт погоджується з Зінченком у тому, що історія стала важливим інструментом у внутрішньополітичній боротьбі в самій Польщі. На думку обох співрозмовників DW, правляча партія "Право і справедливість" (ПіС), від якої балотувався Дуда, мала зиск від жорсткої позиції щодо спірних з Україною історичних питань. "І це стосувалося не лише України - історичні суперечки влада Польщі вела з Німеччиною, Ізраїлем та навіть США", - згадує Зінченко. Втім, додає він, після закінчення парламентського та президентського виборчих циклів така риторика перестала бути необхідною і Варшава перейшла до більш прагматичного підходу у висловленні своїх історичних претензій.

Читайте також: "Згадати про кожного" - у Берліні з'явиться новий меморіальний комплекс усіх жертв нацизму

Напівкрок Польщі до історичного примирення

Обидва експерти також погоджуються із тим, що останні позиції свідчать про прогрес у подоланні історичних суперечностей між Варшавою та Києвом. Однак говорити про повне потепління у відносинах у цій сфері, за словами Зінченка, поки що зарано. Багато жестів польської сторони, на думку історика, свідчать про те, що на світоглядному рівні бачення спільної історії у Варшаві продовжує залишатися напрочуд відмінним від бачення у Києві. Як ілюстрацію він наводить нещодавні висловлювання посла Польщі у Німеччині, який у травні цього року в листі своєму українському колезі у Берліні Андрію Мельнику вирішив заявити, що під час Другої світової війни насправді загинуло не близько восьми мільйонів українців, а "лише" кілька сотень тисяч.

На принципову відмінність у сприйнятті спільної історії часів Другої світової війни вказує і Бальцер. За його словами, в той час як в Україні жертвами радянського та нацистського режимів переважно вважають обидві нації, у Польщі поширеною є думкою, що значна кількість українців була посібниками злочинів нацистів. "Тому сприйняття УПА в обох країнах є часто майже прямо протилежним", - пояснює експерт.

Бальцер звертає увагу на той факт, що для взаємного примирення на історичному ґрунті Україна зробила поки що більше, ніж Польща. У зв'язку з цим він згадує одностороннє рішення Києва зняти мораторій на пошук поховань польських вояків на українській території. "Варшава поки що не зробила співмірного кроку назустріч", - визнає Бальцер. Великою проблемою він називає також зволікання польської сторони із відновленням пам'ятників на місцях поховань українців на території Польщі та покаранням винних у вандалізмі щодо них.

Погоджується з цим і Зінченко, за словами якого відновлення меморіалу на горі Монастир стало поки що першим і єдиним щодо 19 українських місць пам'яті, які постраждали від вандалів на території Польщі з 2014 до 2019 років. На тлі готовності української сторони у максимально швидкі строки відновлювати польські пам'ятники на території України та після декількох років погіршення відносин у історичній сфері, таке пом'якшення з боку Варшави виглядає напівкроком, у щирості якого українська історична спільнота, за словами Зінченка, має всі підстави сумніватися.

"Якщо внутрішньополітична ситуація у Польщі знову потребуватиме мобілізації історичних конфліктів з сусідами, немає жодної гарантії, що ситуація знову не погіршиться", - попереджає Зінченко. Тому, впевнений він, на відновлення довіри між двома державами навіть за найоптимістичнішого сценарію знадобляться роки.

Бальцер, своєю чергою, також говорить про те, що для повернення до нормальних відносин знадобиться багато взаємних кроків з обох сторін. "Але зараз м'яч точно знаходиться на польській стороні - на тлі українських поступок прийшла черга Варшави зробити помітний крок назустріч", - каже експерт.

Читайте також: Смски від посла - як Київ позбувся незручних істориків

Польський підхід до тягаря історії