Близький Схід: ідея "двох держав" - не більше ніж утопія?

Ідея про "дві держави для двох народів"на Близькому Сході вперше пролунала в доповіді Палестинської Королівської комісії під керівництвом британського лорда Вільяма Піля. Цю комісію було скликано британським урядом, оскільки Великобританія з 1922-го по 1947 рік керувала Палестиною за мандатом Ліги Націй. У доповіді, представленій 7 липня 1937 року, було запропоновано розділити Палестину на єврейську та арабську держави.

Читайте також: Коментар: Ізраїльсько-палестинський конфлікт - кінець ілюзії

Звідки взялася ідея "двох держав для двох народів"?

Члени комісії опитали тоді понад 100 євреїв та арабів і дійшли реалістичних висновків: між двома цими групами населення, які живуть на обмеженому просторі, існує "нерозв'язний конфлікт", у цих груп практично немає нічого спільного. "Їхні національні надії не сумісні одна з одною", тож цю територію потрібно розділити на дві держави, зазначалося в доповіді. Пропозиція була відхилена британським урядом, який вважав її нездійсненною.

Цей план довго залишався без уваги, проте його використовували вже як готову схему за всіх наступних спроб знизити гостроту конфлікту між палестинцями та ізраїльтянами. У 1947 році цю ідею підхопила ООН. Резолюція 181 передбачає створення двох держав: єврейської та арабської, причому Єрусалим і Вифлеєм повинні залишитися під міжнародним контролем. Однак цю резолюцію відхилили арабські країни, які й чути про державу Ізраїль не хотіли.

Під час арабо-ізраїльської війни 1948 року обидві сторони спробували захопити якомога більше території. Тоді ж з'явилися перші палестинські біженці. Після Шестиденної війни 1967 року, внаслідок якої Ізраїль окупував Західний берег річки Йордан і Єрусалим, здавалося, що не залишилося можливостей для реалізації концепції "двох держав".

Коли було визнано право палестинців на самовизначення?

Формула про "дві держави" знову повернулася на порядок денний у 1980 році, коли Європейське Економічне співтовариство, як тоді називався ЄС, висловилося за надання палестинцям права на самовизначення і закликало вирішити конфлікт на основі ідеї "двох держав". Однак знадобилося понад два десятиліття, поки Рада Безпеки ООН у березні 2002 року вжила цей термін у своїх документах. Джордж Буш-молодший став першим президентом США, який почав його застосовувати. У 2003 році ізраїльські та палестинські перемовники згадали ідею "двох держав" у так званій Женевській ініціативі.

Читайте також: Яке значення Голанські висоти мають для Ізраїлю, США та Сирії

Зближенню сторін сприяв той факт, що Організація звільнення Палестини (ООП) у 1988 році непрямо визнала Ізраїль. ООП фактично зробила це, відмовившись від своєї колишньої мети, - створити палестинську державу на всій території, що перебувала до 1947 року під управлінням Великобританії. Натомість ООП обмежилася регіонами, які у 1967 році окупував Ізраїль.

До цього приєдналося - принаймні в окремих заявах своїх керівників, зокрема, Ісмаїла Ханії, - і радикальне палестинське угруповання ХАМАС. Інші високопоставлені представники ХАМАСу також використовували це формулювання, при цьому висували умову проведення референдуму серед палестинців.

Врегулювання конфлікту шляхом створення двох держав чи в одній державі?

На початку нинішнього століття концепція "двох держав" була популярною як серед ізраїльтян, так і серед палестинців. Однак через тривале будівництво єврейських поселень на окупованих територіях рівень схвалення цієї ідеї серед арабського населення почав знижуватися, а у 2014 році трохи більше його половини висловилися проти такого способу вирішення конфлікту.

Читайте також: Нетаньяху знову пообіцяв суверенітет Ізраїлю над єврейськими поселеннями

Така тенденція тривала в наступні роки. Крім того, багато палестинців кажуть, що ідею "двох держав" більш неможливо реалізувати на практиці через те, що тепер єврейські та арабські поселення на окупованих територіях розташовані упереміж.

Водночас в Ізраїлі знижувалася підтримка ідеї "двох держав" через палестинський терор. У 2015 році тільки близько половини населення висловлювалося на її користь. Який план міг би її замінити, теж поки невідомо. Більшість ізраїльтян виступає проти ідеї "однієї держави для двох народів". На їхню думку, це завдасть шкоди ідентичності Ізраїлю як єврейської держави.