Die Welt: нова політика сусідства в обмін на членство в ЄС

Європейські видання коментують візит Папи Римського до Туреччини та знову порушують тему Європейського союзу і його сусідів. Точніше йдеться про „політику сусідства”, започатковану ще 2004-го року. Тепер Комісія ЄС розробила нову стратегію відносин зі своїми безпосередніми сусідами. Німецька газета Die Welt стверджує, що їй вдалося роздобути цей документ. Видання, зокрема, пише:

Європейський союз прагне інтенсивніше, ніж раніше підтримувати ті сусідні країни, які не мають перспективи на членство. Вони повинні отримати більше фінансових стимулів для проведення економічних та політичних реформ. Водночас Брюссель вимагає надати громадянам із сусідніх країн більшої свободи в пересуванні і наполягає на підвищенні активності ЄС у кризових регіонах. (...) „Допомагаючи нашим сусідам, ми допомагаємо також і собі”, - заявляє комісар ЄС із зовнішньополітичних питань Беніта Ферреро-Вальднер. Але політика сусідства ЄС переслідує ще й іншу мету. (...) „Чим краща така політика, тим менше бажання стати членом ЄС”, - вважає Барбара Ліпперт з Інституту європейської політики. Але чи вистачить нових пропозицій для того, аби утримати таких сусідів, як Україна, від їхніх вимог щодо вступу? Щоб дати відповідь на таке запитання, доведеться ще почекати, - читаємо в газеті Die Welt.

Політика сусідства Європейського союзу має поширюватися на понад 15 країн. При цьому Брюссель, як пише Die Welt, планує розробити для кожної країни окремо свої „плани дій”, які міститимуть цілі політичних та економічних реформ. В зв’язку з цим видання зауважує:

Це створює проблеми, оскільки виникає велика потреба в координації дій. Реформаторські цілі часто не досягаються, тому що в самих країнах бракує необхідної підтримки. Крім того, країни ЄС, у свою чергу, не рідко переслідують в окремих регіонах різні інтереси, - констатує німецька газета Die Welt.

Французька газета Le Mond вбачає один з головних викликів для ЄС у розвитку відносин з Росією та Туреччиною:

Відносини з Росією та Туреччиною, великими східними сусідами ЄС, сьогодні є надзвичайно складними. З одним сусідом Європейський союз намагається підписати нову угоду про партнерство, але натикається при цьому на небажання Москви приєднатися до Енергетичної хартії. Що ж стосується Анкари, то тут переговори про членство Туреччини в ЄС гальмуються через нерозв’язане кіпрське питання. (...) Такий подвійний виклик є справжнім випробуванням для іміджу Євросоюзу. З одного боку, він прагне поглиблення відносин з цими міжнародними гравцями, але з іншого - не хоче відмовлятися від своїх вимог та захисту власних інтересів. Згодом одну з цих країн вірогідно приймуть до Європейського союзу, іншу - ні. Але мета залишається тією самою - створення зони стабільності на східних кордонах Європейського союзу, аби таким чином запобігти виникненню конфліктів, - коментує французька газета Le Mond.

Інша французька газета - Nord Eclair - досить скептично змальовує майбутню роль Європейського союзу в політиці безпеки:

На жаль, Європейський союз переживає кризу і не може виступити з якоюсь єдиною позицією щодо президента США Джорджа Буша – це стосується як зовнішньої, так і оборонної політики. Така ситуація є ще більш прикрою, оскільки США більше не в змозі претендувати на роль абсолютного лідера. Водночас вони вимагають від своїх союзників об’єднати зусилля, аби унеможливити повернення в Афганістані талібів та знайти пристойний вихід з іракського конфлікту. Якщо сюди додати ще й складні відносини з Росією, тоді напрошується лише один висновок: на рожеве майбутнє розраховувати не доводиться, - застерігає французька газета Nord Eclair.

І на завершення - коментар про візит Папи Римського до Туреччини. Іспанська газета El Mundo пише:

Коли Папа Римський полишав Рим, він наполягав на тому, що його візит до Туреччини носить виключно релігійний, а не політичний характер. На справді, все виявилося зовсім інакше. Навіть сам привід поїздки - зустріч з главою православних християн - відійшла на задній план. Візит до Туреччини дедалі більше нагадує дипломатичний самміт, на якому Бенедикт XVI намагається досягти примирення з ісламом і уникає будь-якого жесту, який можна було б інтерпретувати як образливий. Але Папа Римський не повинен забувати про своє головне послання ісламським країнам: повага до свобод християнської меншості в цих державах, - наголошує іспанська газета El Mundo.