El Mundo: "Судовий процес проти Саддама Хусейна - фарс"

Європейські видання коментують ситуацію в Іраку після страти екс-диктатора Саддама Хусейна. Крім того, увага оглядачів лишається прикутою до безкомпромісної енергетичної політики Росії. Аналізуючи обставини повішення Хусейна, іспанська газета El Mundo пише:

„Судовий процес проти Саддама Хусейна і його страта із самого початку були лише фарсом. Смертний вирок екс-диктатору винесли за ті злочини, які він вчинив у часи, коли ще користувався широкою підтримкою Заходу. Авторитет нинішнього іракського уряду і без того був невисоким як в Іраку, так і за його межами. Скандальна страта Саддама ще більше зашкодила репутації. Урядові вдалося зробити мученика із кривавого диктатора. Вже найближче майбутнє має засвідчити, що це було помилкою”, - прогнозує El Mundo.

Розлогий огляд ситуації в Іраку після страти Саддама пропонує німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung:

„Колись іракці жили в атмосфері страху перед спецслужбами Саддама. Диктатора вже немає, але страх лишився – страх перед громадянською війною. Стражданню іракців немає кінця. Минулого року в Іраку з політичних або релігійних мотивів було вбито більше 16-ти тисяч людей. Саддам Хусейн і ліквідована партія Баас вже не мають жодного стосунку до цих жахіть. Тепер тон задають підрозділи джихаду – викрадачі людей і терористи-смертники. Після підриву шиїтської святині – мечеті у місті Самарра - у лютому 2006 року країна остаточно поринула у вир громадянської війни. Терористичних груп нині в Іраку безліч і жодна з них немає якого-небудь зв’язку із Саддамом. І все ж таки його страта лише ускладнює ситуацію. Екс-диктатор був сунітом і поспішно виконаний смертний вирок, винесений шиїтським урядом виглядав як банальна помста. Такі дії лише ятрять старі рани релігійного конфлікту. За часів Саддама суніти утискали шиїтів. Тепер шиїти відплачують тою самою монетою”, -

пише Frankfurter Allgemeine Zeitung і веде далі:

„Саддама звинувачували у тому, що за його наказом була влаштована різня в одному з шиїтських сіл. Натомість поза увагою трибуналу лишилися масові вбивства сунітів і курдів. Поспішна страта екс-диктатора не дала можливості дати повноцінну оцінку злочинам проти людяності. Крім того, повішення Саддама не допоможе зупинити громадянську війну. Цього можна буде досягнути лише в тому разі, якщо до процесу примирення долучити духовних лідерів шиїтів і сунітів. Але на даний момент із ними немає жодних переговорів. Навпаки: страта Саддама може спалити всі мости між урядом Іраку і сунітськими лідерами. Суніти засудили цей смертний вирок як „політичну провокацію”. Такий розвиток подій нині Іраку потрібний менше за все. Треба розуміти, що без відновлення діалогу між конфесіями стабільності в країні не буде. Уряд прем’єр-міністра ель-Малікі невпинно втрачає довіру іракців”, - констатує Frankfurter Allgemeine Zeitung.

До іншої теми. Оглядачі європейських видань закликають Німеччину, яка цими днями на півроку перебрала головування в Європейському союзі, присвятити належну увагу енергетичній безпеці Європи. Для цього потрібно змінити засади співпраці із Росією, пише французька газета Le Monde:

Європі потрібна спільна енергетична політика – це не менш важливо, аніж краща координація в економічній, податковій і соціальній політиці. Європі потрібний повноцінний бюджет, аби діяти більш ефективно. Цим питанням і Ґергард Шредер, і донині так само Анґела Меркель не приділяли достатньої уваги. Німецьке керівництво не хотіло узгоджувати позиції з іншими європейськими лідерами. Про енергетику німці завжди домовляються із росіянами напряму, не враховуючи інтересів партнерів по ЄС. Тепер, коли Німеччина головує в Євросоюзі, Берлін має продемонструвати волю до єдиної європейської позиції”, - вимагає Le Monde.

Конструктивна енергетична співпраця із Росією можлива лише зі спільної європейської позиції, переконує на своїх шпальтах газета Berliner Zeitung:

„Росія відчуває силу і саме намагається переписати правила міжнародної співпраці. Чому це Росія має дотримуватися концесійних угод із інвестором Shell на розробку нафтогазових родовищ біля острова Сахалін? – думають у Кремлі. Адже ці угоди були підписані ще на початку 90-их, коли Росія почувала себе на такою впевненою і, відповідно, умови угод нинішній, „сильній” Росії не подобаються. Нині Кремль перетворює Росію на закрите акціонерне товариство, не особливо цяцькаючись ані з іноземними, ані з власними інвесторами. Але гра Путіна є ризикованою: західні партнери перестраховуються і вже шукають альтернативи російським енергоресурсам”, - заважує Berliner Zeitung.