Те, що ми сьогодні бачимо в Білорусії, - це криза авторитарної влади, яка захищає свої позиції за допомогою насильства, сказав у Вільнюсі президент Франції Еммануель Макрон.
Знає це - хоч він би безумовно по-іншому це сформулював - і російський президент Володимир Путін, який також править авторитарно і з застосуванням насильства. Відмінність між обома полягає в тому, що Путін це знання одразу ж перетворює на дії. Він хоче зберегти таку модель керування, тому й підтримує Лукашенка і посилює боротьбу проти своїх противників усередині країни - поки у Москві не почалося те, що вже відбувається у Мінську.
Читайте також: Макрон пообіцяв Тихановській допомогти у переговорах з владою Білорусі
Натомість на прикладі самого Макрона можна спостерігати глибоку прірву між цими словами і його політичними висновками. Він хоче й надалі вести "стратегічний діалог" із Росією, аби разом із Москвою будувати мир у Європі.
Та як би правильно не було залишатися в контакті з російським керівництвом, такі розмиті висловлювання з огляду на характер цього режиму є небезпечними. Його миротворчий потенціал можна вже роками спостерігати у Сиріїта в Україні. Про нього також свідчать хакерські атаки на парламенти, втручання у вибори та напади на противників.
Читайте також: Макрон вимагає від РФ пояснити замах на Навального
Саме тому що Європа не розташована на далекому від Росії острові (цитуючи Макрона), європейська влада має керуватися цією реальністю. Якщо вона робитиме це послідовно, її серйозніше сприйматимуть і в Кремлі.
Автор: Райнгард Фезер, оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung
Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.
Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом