Москва образилася на Нур-Султан. Кремль, схоже, настільки втратив адекватність, що, запрошуючи до Санкт-Петербурга на економічний форум президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва, сподівався, що він славно підспівуватиме Володимиру Путіну і не критикуватиме напад Росії на Україну або згадуватиме про санкції. Розрахунок не виправдався, і Москва, здається, зібралася покарати Казахстан. Наприклад, зупиняючи відвантаження казахстанської нафти через Новоросійськ.
Територіальні питання до Казахстану?
Президент Казахстану в Санкт-Петербурзі говорив не лише про санкції та небажання його країни визнавати так звані "ЛНР" та "ДНР". Він також, не називаючи імен, висловив претензії до "висловлювань низки російських депутатів (...), журналістів і навіть діячів культури", які були "некоректними". Одним з них, напевно, є телеведучий Тигран Кеосаян, чоловік найвідомішої російської пропагандистки Маргарити Симоньян, яка модерувала сесію ПМЕФ, де виступав Токаєв. Що ж до Кеосаяна, він у хамської формі закликав союзників Росії визначатися - із нею вони чи із Заходом. Втім, були раніше в Москві висловлювання і більш радикальні, наприклад, про те, що треба провести референдум і приєднати до Росії частину Казахстану, а то й усю країну одразу.
З огляду на це Токаєв навряд чи здивувався, коли після його твердого виступу на Петербурзькому форумі знову пролунав обурений ґвалт. Депутат Держдуми Костянтин Затулін, наприклад, заявив, що до Казахстану можуть тепер виникнути територіальні питання, "як з Україною". За ним підключився особисто Рамзан Кадиров. Він у стилі Кеосаяна зажадав від країн ОДКБ підтримати у війні Росію - особливо від Казахстану та Вірменії, яких Кремль, за словами глави Чечні, "врятував".
Затуліна потім почали смикати - хоч для Кремля і стало нормально, як тільки що, починати лякати сусідів територіальними претензіями. Але вже навіть із Кадировим сперечатися у Москві ніхто не став. Що дозволяє припустити: команду "фас" дав Володимир Путін, розлючений тим, як повівся казахстанський президент.
Читайте також: Казахстан не хоче опинитися за "залізною завісою" з РФ
За що вчепилися в Токаєва
Що ж такого сказав президент Казахстану, що проти нього задіяли, на щастя поки що лише піарівським чином, Рамзана Кадирова? Здавалося б, офіційний Нур-Султан вже багато разів говорив, що не хоче займати у російській війні проти України жодної позиції. Та й про санкції вже йшлося. Наприклад, ще у квітні Казахстан і Білорусь, як стало зараз відомо, повідомили Росії, що заборонять транзит російського вугілля своєю територією у зв'язку з тим, що він потрапив під санкції ЄС, байдуже що набудуть чинності вони лише з серпня.
Найважливіше інше. Перше і головне - публічне опонування Володимиру Путіну, практично віч-на-віч. Цього в самій Росії давно ніхто не дозволяє, і від Токаєва чекали на східну тактовність. Але це ще не все. Президент Казахстану прямо сказав, що приймав і далі прийматиме емігрантів з Росії, з їхніми високими трудовими компетенціями, а то й готовими бізнесами.
Який висновок із цього можна зробити? В очах Путіна і його оточення це може виглядати так, що їм прямо в обличчя заявляють: Казахстан не просто дотримуватиметься введених проти Росії санкцій - він на них ще й має намір непогано заробити. Або, як мінімум, уникне втрат, як у випадку з російським вугіллям, яке Казахстан разом із Білоруссю припинили пропускати через свою територію ще напередодні Петербурзького форуму.
Читайте також: Казахстан шукає маршрути перевезення вантажів в обхід РФ
Примус Нур-Султана до дружби
Таким чином, головна проблема - не штатні крикуни з Держдуми і навіть не Рамзан Кадиров, якому не під силу змусити вибачатися казахстанського президента так само, як і своїх чеченських "підданих". Виразно видно, що між двома країнами поступово розгортається торговельно-економічна війна.
Не встиг Токаєв вирушити додому, як у Росії сталася "аварія". У бухту Новоросійська нібито припливла одна або кілька протикорабельних мін, внаслідок чого приблизно до кінця червня - а може й довше - порт буде частково закрито. Відповідно, як мінімум, на цей термін повністю припинено постачання на експорт казахстанської нафти Каспійського трубопровідного консорціуму, що йшла через Росію.
Це виразне "клацання по носу" і спроба примусити Казахстан до зміни його зовнішньої політики. Приблизно як "заборона" турецьких помідорів. Але у Касим-Жомарта Токаєва, чиє ім'я-по батькові демонстративно забуває Путін, просто немає вибору. Економіка Казахстану практично повністю експортно орієнтована, і не дотримуватись міжнародних санкцій проти Росії для неї обійдеться в рази дорожче, ніж навіть повне закриття каналу постачання нафти через Новоросійськ. Токаєв розуміє, що зараз скоріше Путін залежить від нього, ніж Казахстан - від Росії.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.