1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
ПолітикаПольща

Польща ще не втрачена для Євросоюзу

Бартош Дудек
Бартош Дудек
11 жовтня 2021 р.

Рішення Конституційного суду Польщі про перевагу національного права над законами ЄС наводить на думку, що країна хоче вийти з ЄС. Але до цього не дійде, вважає Бартош Дудек.

https://p.dw.com/p/41WS8
Прихильники ЄС перед будівлею Конституційного суду у Варшаві
Прихильники ЄС перед будівлею Конституційного суду у ВаршавіФото: NurPhoto/picture alliance

Вердикт Конституційного суду Польщі засмутив прихильників Євросоюзу. Адже польські судді обмежили компетенцію суду ЄС. Надалі оцінка законів, котрі визначають принципи призначення польських суддів і роботу польської системи правосуддя, вважатиметься такою, що виходить за межі компетенції ЄС. У чинному Договорі (про Євросоюз. - Ред.) Польща такими повноваженнями ЄС не наділяла, стверджують судді КС з Варшави.

Суперечка про розподіл повноважень між національними судами та судом ЄС не є чимось новим. Справді, в ЄС існують дві основні позиції, про одну з яких нещодавно нагадав в одному зі своїх інтерв'ю колишній голова Федерального конституційного суду Німеччини Андреас Фоскуле (Andreas Voßkuhle). І суд ЄС, і Єврокомісія виходять з того, що в країнах-членах Євросоюзу право ЄС має абсолютний пріоритет перед національним законодавством. Тобто останнє слово завжди залишається за судом ЄС.

Хто кухар, а хто офіціант?

Інша думка, яку поділяють, зокрема, Конституційні суди багатьох держав-членів ЄС, полягає в тому, що члени Євросоюзу передали європейським інститутам лише деякі, чітко обмежені повноваження.

Бартош Дудек, керівник польської редакції Deutsche Welle
Бартош Дудек, керівник польської редакції Deutsche Welle

Якщо говорити спрощеною мовою, то це можна порівняти з одвічною суперечкою про те, хто є кухарем, а хто - офіціантом (вираз, що використовується в німецькій мові, коли йдеться про ієрархію в питанні, хто тут головний. - Ред.). Навіть Федеральний конституційний суд ФРН, який відомий своєю особливо проєвропейською позицією, вже не раз вказував суду ЄС на межі, за якими закінчуються його повноваження. Останній приклад: рішення про викуплення Європейським центробанком держоблігацій деяких країн-членів ЄС у травні 2020 року.

Головна проблема, однак, полягає в тому, що Євросоюз не є  федеративною державою. Спроба ухвалити єдину конституцію ЄС в 2005 році провалилася після референдумів у Франції та Нідерландах. І при всьому ентузіазмі, яким надихає ідея єдиної Європи, з демократичної точки зору, необхідно поважати рішення, ухвалені на цих плебісцитах. Як і той факт, що сьогоднішній Європейський Союз представляє собою все ще не завершену конструкцію, котра тримається на компромісах.

Але правильно й те, що вердикт КС Польщі - це карт-бланш для націонал-консервативного уряду у Варшаві на руйнування правової держави та незалежної системи правосуддя. Як ми бачимо, спроба перешкодити цьому розвитку за допомогою правових інструментів провалилась. Цю проблему можна вирішити тільки політичним шляхом.

Читайте також: "Фатальні наслідки": Єврокомісія карає копійкою гомофобні польські регіони

"Перемога суверенітету" як маневр з відволікання

Представники правлячого націонал-консервативного табору в Польщі святкують рішення КС як "перемогу суверенітету". Подібна риторика спрямовна на основний електорат цього табору.

Але, як свідчить досвід, усе це може бути лише маневром з відволіканням. Адже складно собі уявити, що Варшава захоче відмовитися від мільярдів з Брюсселя. Швидше за все, принаймні частина спірної судової реформи буде припинена. Таким чином, вердикт з Варшави допоможе прем'єру Матеушу Моравецькому, який у лавах власного політичного табору має славу "слабака", зберегти обличчя всередині країни і водночас піти на компроміс з Брюсселем. Відбудеться це, судячи з усього, під гаслом: "Обмінюємо гроші на правову державу". Головне тепер - вміння торгуватися. Поки що Польща для Європи не втрачена.

Автор: Бартош Дудек, керівник польської редакції DW

Коментар висловлює особисту думку автора. Воно може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.