Ніколя Саркозі не доведеться сидіти в одній камері із торговцями наркотиками та викрадачами авто. Він зможе зручно відбути строк, якщо його взагалі не скасують у апеляції, із електронним браслетом на нозі у себе вдома. А його дружина Карла Бруні може під власний супровід на гітарі заспівати йому пісеньку із рефреном: "Можна багато чого зробити, не можна лиш дати себе зловити".
За час ери Саркозі накопичилося багато цікавих історій. Але якщо подробиці його особистого життя здебільшого розважали французів, його політичні оборудки лише пізніше вигулькнули на світло. Нині ж його засудили, бо суд визнав доведеним, що у 2014 році він дав хабара генеральному прокурору, аби отримати інформацію щодо перебігу розслідування.
Читайте також: Боротьба проти корупції у Франції - моральність політиків хочуть закріпити законом
Скандали часів президентства
У цій конкретній історії фігурує цілий набір майже кінематографічних моментів: мобільні телефони, які викидали одразу ж після першого дзвінка, прослуховування переговорів, предмети розкошів у Монако. Судова справа має достатньо матеріалу для добротного сценарію. І це ще далеко не все. Під час попереднього процесу його виправдали щодо звинувачень в отриманні незадекларованих пожертв від власниці L'Oréal Лілан Беттанкур. Але цей скандал роками псував йому імідж.
Втім на цьому претензії правоохоронців до експрезидента Франції не обмежуються. Ще один процес через підозри у нелегальному фінансуванні його президентської кампанії у 2007 році починається за два тижні. Саркозі закидають отримання 50 мільйонів євро від колишнього лідера Лівії Муаммара Каддафі. Також триває розслідування щодо його роботи як радника для російського підприємства та неприємні питання через працевлаштування його першої дружини.
Саркозі є вже другим французьким президентом, якого було засуджено французьким судом. У 2011 році така ж доля спіткала Жака Ширака через звинувачення у розкраданні та зловживанні коштами платників податків під час його роботи на посаді мера Парижа. Але найбільш видовищним був процес проти Франсуа Фійона, який роками платив зарплатню державного службовця власній дружині, хоча вона жодного дня так і не пропрацювала. Вирок фактично знищив політичну кар'єру колись перспективного кандидата в президенти від консерваторів та проклав шлях до перемоги Еммануеля Макрона.
Корупція як привілей влади
Ще декілька десятиліть тому це виглядало зовсім по-іншому. Звинувачення Валері д'Естена у тому, що він отримав від центральноафриканського диктатора Бокасси мішечок діамантів, ні до чого не призвело. І з тим, що Франсуа Міттеран поселив свою кохану разом з її донькою у державній квартирі та доручив поліції її охороняти, також якось змирилися. Довгий час у Франції для панівного класу діяли інші правила, ніж для звичайних громадян. І це підживлювало гнів, який французи весь цей час плекали по відношенню до своїх еліт.
Але в останні роки правоохоронці дедалі частіше переслідують проступки політиків, які раніше були б тихенько приховані під ковдру. Очікування громадськості щодо справедливого переслідування, незалежно від соціального статусу, зросли. Старі зв'язки дають дедалі менше захисту, і серія нещодавніх розслідувань щодо сексуальних домагань вершків паризького суспільства свідчить про те, що ситуація змінюється.
Читайте також: Французький міністр йде у відставку через скандал з лобстерами
Мізерні шанси на повернення
Авжеж, розслідування на кшталт тих, що велися чи ведуться проти Саркозі, мають і свої небезпеки. Він сам завжди говорив, що йдеться лише про охоту на відьом. І цілком можливо, що хтось захоче використати такі процеси проти своїх політичних опонентів. Тому треба бути впевненим, що правосуддя у цих випадках є об'єктивним та незалежним.
Для експрезидента вирок став ударом. Він натякав на те, що наступної весни спробує знову обратися на посаду під час президентських виборів, адже у консерваторів немає належних кандидатів. Формально він, все одно, зможе спробувати свої сили, але вести виборчу кампанію, відбуваючи покарання, буде важко. Як внутрішньопартійний ляльковод Саркозі, авжеж, зможе продовжити свою діяльність. Але вирок йому став сигналом, що жодна людина не може бути вищою за закон. І це важливий сигнал для розчарованих та розлючених французів.