Уночі 25 квітня одразу на двох нафтосховищах Брянська сталася велика пожежа. Попри те, що ані сама Україна офіційно не оголошувала про атаку на цей об'єкт, ані влада Росії не висунула таких звинувачень, подвійне загоряння сховищ палива на тлі безперервних атак на українські інфраструктурні об'єкти виглядає дуже підозрілим збігом.
Контратака України чи нещасний випадок?
Про те, що Україна може атакувати і начебто уже навіть намагалася атакувати Росію, путінська пропаганда стверджує давно. Можливість атак з боку України навіть фігурує в офіційному списку причин, через які Путін віддав наказ напасти на неї. Однак усі ті випадки, на які російська влада посилалася перед та під час війни, виглядали досить дивно. За версією російської сторони, Збройні сили України або просто обстрілювали територію Росії, або знищували сараї, які самотньо стояли, або ж готували замах на одіозного телеведучого Соловйова.
При чому всі ці плани незмінно закінчувалися провалом - ракети і постріли нікому не шкодили, а замахам запобігали невсипущі російські спецслужби.
Читайте також: "Живемо одним днем". Історії жителів Донбасу, яким довелось двічі тікати від війни
Особливо цинічно виглядає те, що будь-які "атаки українців" характеризуються як терористичні акти. Наприклад, в офіційних російських повідомленнях про "атаку українських вертольотів на об'єкт у Брянській області" 14 квітня незмінно підкреслювалося, що українські вертольоти вторглися на територію Росії незаконно. Можна подумати, що російська військова техніка, армія та Росгвардія вторглися на територію України та орудують там на законних підставах.
На тлі всіх цих історій тим більш підозріло виглядають спроби російської влади ігнорувати зв'язок надзвичайних подій з воєнними діями в тих випадках, які якраз дуже схожі на успішні атаки українців - на кшталт усе тих же пожеж у Брянську й подібних інцидентів. Якщо згадати, що й потоплення крейсера "Москва" офіційно списали на нещасний випадок, то закрадається підозра, що влада просто не хоче наводити громадян Росії на думку, що російські міста, кораблі та об'єкти інфраструктури колись дійсно можуть виявитися об'єктами успішних контратак українців.
Читайте також: У США підтверджують підбиття "Москви" двома українськими ракетами
Далека війна у телевізорі
Війна в Україні триває вже два місяці та принесла незліченні страждання українцям. Росіяни ж у своїй більшості поки не усвідомили масштабу розв'язаної їхньою владою війни і, попри зростання цін та постійний потік повідомлень про загиблих та поранених в Україні, все ще можуть заспокоювати себе тим, що "спецоперація" відбувається десь далеко і жодним чином не стосується їх. Чому це відбувається?
По-перше, Росія - надто велика країна, щоб втрата навіть двох десятків тисяч військових викликала відчуття великої біди. Тим більше, що інформація про загиблих публікується у місцевих медіа, а загальні цифри втрат не повідомляють.
По-друге, стан російської економіки, з точки зору обивателя, все ще не такий тривожний, яким його бачать критично налаштовані медіа й економісти. Так, зростає безробіття, зникають якісь товари, ростуть ціни - все це неприємно, але ще можна списати на недбальство чиновників, зажерливість комерсантів і допустимий рівень особистої жертви заради горезвісної "перемоги над нацистами".
Читайте також: "Не хочу мати з ними нічого спільного": одесити про ракетний удар з Росії
Нарешті, по-третє, не можна забувати про ту ж пропаганду, яка за багато років сформувала паралельний всесвіт, до якого майже не доходить інформація з реального світу. У всесвіті путінської пропаганди війна в Україні - це всього лише високотехнологічна "спецоперація", яку показують по телевізору у вигляді "бойової роботи" найновіших високоточних озброєнь, які прицільно б'ють по "нацистах", заздалегідь приречених на поразку. У цьому всесвіті українці нібито готують замах на телепропагандиста Соловйова, про що повідомляє особисто президент Путін. Натомість крейсери і нафтобази згорають абсолютно випадково.
Коли війна приходить додому
Сумний досвід Другої світової війни вчить: обивателі усвідомлюють, що війна - це не переможні зведення й паради, але ще й ризик загинути або залишитися без нічого, тільки після того, як бомби починають падати на їхні власні міста, починають горіти їхні будинки, коли їм самим доводиться поспіхом евакуйовуватися або бігти посеред ночі до бомбосховищ.
Росія напала на Україну, російська армія обстрілює українські міста, знищує інфраструктуру та соціальні об'єкти незалежної й суверенної держави. Жодних прав і підстав поводитися так у Росії немає - як немає жодних причин, чому Україна не завдаватиме контрударів, захищаючись від віроломної агресії. Диверсанти й диверсії, на жаль, є реальністю будь-якої війни. Тому нічого дивного в тому, що українці - усупереч офіційним спростуванням - можуть готувати та організовувати якісь атаки на інфраструктурні об'єкти не лише у прикордонних регіонах, а й по всій Росії, немає. Прикордонні ж регіони взагалі ризикують стати зоною бойових дій за умови невдалого для Росії розвитку конфлікту.
Читайте також: Коментар: Путін демонстративно заохотив жорстокість у Бучі
Чи готові влада і громадяни Росії до того, що війна прийде до їхньої країни? Чи буде пропаганда такою ж успішною, коли зникне міф не лише про непереможність російської армії, а і про здатність російських спецслужб захистити країну від вибухів об'єктів інфраструктури?
Відповіді на ці питання ми можемо отримати набагато швидше, ніж може здатися зараз.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.