Ситуація в Україні очима іноземців, які не виїжджають
31 січня 2022 р.
"У моєму телефоні повно повідомлень", - каже, втомлено усміхаючись, Єнс Деслер (Jens Däßler). Здебільшого пишуть друзі та родичі. Всі вони питають, коли вже він поїде з Києва. Але німецький підприємець не поспішає. Хоча з огляду на увагу світових ЗМІ до скупчення російських військ на українських кордонах і рішення низки західних посольств евакуювати родини дипломатів і частину персоналу, масштабне вторгнення Росії не видається чимось фантастичним.
"Зазвичай я розмовляю з батьками десь раз на місяць", - каже Кен Герберт, який переїхав до Києва із Сіднея два роки тому. "Наразі ми спілкуємося через день", - зазначає австралієць. Австралія - одна з країн, які оголосили про часткову евакуацію своїх дипломатів. Однак Кен не збирається їхати, так само як і більшість іноземців, з якими спілкувалася DW. "Загалом я почуваюся тут безпечніше, ніж в Австралії", - каже Герберт. "У Сіднеї я вночі не стану ходити якимись темними провулками", - зізнається австралієць. У Києві натомість він через безпеку на вулицях не переймається.
Життя у звичному ритмі
В українській столиці звикаєш до того, що війна є, але вона десь далеко на сході. "Тут не бачиш солдатів, літаків - нічого, що відчувається як небезпека або війна", - каже німець Єнс Деслер. Тут у стрічці новин у соцмережах вже звично перемішуються повідомлення про відкриття у Києві нового ресторану і про події на сході країни, де не припиняється війна. Нині лише повідомлення світових ЗМІ про загрозу великої війни посилюють цей вже звичний контраст між мирним життям і війною. "Сонце світить, є піца, є суші - є все, що заманеться", - каже він.
"Ситуація змінилася передовсім для тих, хто не живе в Україні. Вони раптом більше усвідомили, що тут відбувається", - каже американка Карі Гєпко-Одерманн, яка 2018 року перебралася до Києва з чоловіком і дітьми. За її словами, за кордоном більше бояться війни, ніж в Україні. "Українці перебувають у цій скрутній ситуації вже вісім років", - нагадує вона. Як розповідають діти, у міжнародній школі, де вони вчаться, є й сім'ї іноземців, які все ж вирішили про всяк випадок поїхати з України на найближчий час.
Суперечливі сигнали
Не додають визначеності - як же все ж таки бути - і дії українського керівництва. Президент України Володимир Зеленський у відеозверненні зикликав співвітчизників зберігати спокій і не скуповувати харчі у крамницях. Тим не менше, вже наступного дня він сказав у розмові з журналістом Washington Post, що найімовірнішою мішенню для російського вторгнення стане прикордонний Харків.
Тим часом один з високопоставлених військових назвав навіть імовірну дату військового вторгнення - 20 лютого. Тобто щойно завершаться зимові Олімпійські ігри у Пекіні. Мовляв, щоб не псувати китайцям Олімпіаду, як це було 2008 року, коли Росія під час літніх ігор у китайській столиці вторглася до Грузії.
Очікування від Заходу
Чимало українців очікують на тлі російської загрози підтримки Заходу - не лише на словах. Німецький підприємець Деслер також вважає, що уряд Німеччини міг би робити більше. Він розуміє українців, які з ентузіазмом зустріли новини про поставки зброї, зокрема, зі Сполучених Штатів і Великобританії.
Дедалі частіше у ЗМІ і соцмережах говорять про те, до яких приготувань треба вдатися з огляду на можливі бойові дії. Говорять і про спаковану валізу на екстрений випадок, про готівку і документи, про аптечку. Однак далеко не кожен у Києві вже спакував все на випадок війни. Навіть серед іноземців. "Що більше дивишся німецькі чи американські новини, то більше боїшся", - каже Деслер. Його порада: просто відключитися від поганих новин.