1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

"Навального чекає ізоляція": активіст про умови в колонії

Сергій Дік | Олена Баришева
17 березня 2021 р.

"Справжній концтабір у 100 кілометрах від Москви". Так змалював Олексій Навальний перші враження від колонії, де відбуватиме покарання. Докладніше про тамтешні порядки DW розповів громадський активіст Костянтин Котов.

https://p.dw.com/p/3qkB5
Костянтин Котов
Російський активіст Костянтин КотовФото: E. Barysheva/DW

"Змушений визнати, що російська тюремна система змогла мене здивувати. Не уявляв, що можна влаштувати справжній концтабір у 100 кілометрах від Москви", - написав у соцмережах російський опозиціонер Олексій Навальний у першому повідомленні після етапування до виправної колонії номер два в Покрові Володимирської області Росії. Саме там Навальний, засуджений до реального терміну у справі "Ів Роше", відбуватиме покарання.

Серед засуджених і правозахисників колонію в Покрові вважають однією з найбільш суворих режимних зон, де ув'язнених "ламають". Докладніше про умови і порядки в колонії DW розповів російський громадський активіст Костянтин Котов. Він пробув у цій колонії півтора роки після того, як його засудили за "дадінською" статтею (за прізвищем першого засудженого за нею Ільдара Дадіна. - Ред.) за неодноразове порушення правил пікетів і мітингів у Росії.

DW: Колонію в Покрові називають "червоною" колонією. Що це означає?

Це означає, що все встановлює адміністрація. Весь внутрішній розпорядок, режим і долю будь-якої людини вирішують саме співробітники даної установи. Причому адміністрація діє тут зазвичай не безпосередньо, а через інших засуджених. Це називається "актив", до якого належать днювальні і завгоспи. У просторіччі їх звуть "козлами". Саме ці люди виконують розпорядження адміністрації, встановлюють весь режим, стежать за тобою і навіть можуть застосувати до тебе фізичну силу. Відповідно, бувають ще "чорні" зони, де все вирішує сам злодійський світ, самі арештанти.

Олексій Навальний
Олексій Навальний під час судового засідання, 20 лютого 2021 рокуФото: Press Service of Babushkinsky District Court of Moscow/REUTERS

Що зустрічає людину, яка вперше потрапляє в цю колонію? Які процедури проходить ув'язнений?

Насамперед тебе виганяють з автозаку, змушують стати обличчям до стіни, сісти навпочіпки. Поруч при цьому вартує співробітник зі собакою. Потім тебе криком кличуть, ти десь там розписуєшся, що не маєш претензій до конвоїрів. А далі починається досить неприємна процедура входження в колонію: тебе повністю доглядають, роздягають, ти одягаєшся у формений одяг (роба, штани, якщо зима, то ще й шапка), голять наголо. Далі тебе відводять до психолога, який дає найпростіший тест - розташувати кольорові квадратики від найменш приємного кольору до найприємнішого. Там же тебе поверхово оглядає лікар. Відтак - розмова зі співробітниками оперативної служби. Саме вони визначають твою подальшу долю в колонії: чи пройде твій термін легко і чи дадуть тобі умовно-дострокове звільнення (УДЗ).

Читайте також: Коментар: Вирок Навальному - початок диктатури в Росії

Як в колонії психологічно тиснуть на засуджених?

Момент, який найбільш запам'ятовується, відбувається на самому початку, коли всіх "етапників", тобто новоприбулих засуджених, заводять в невелике приміщення, закрите з усіх боків. Тобі дають в руки мітлу, змушують мести і говорити, що ти не підтримуєш арештантські порядки і зобов'язуєшся виконувати роботи з благоустрою території. При цьому співробітник знімає тебе на відеореєстратор. Це досить принизлива процедура. Тим, хто цього не зробить, обіцяють фізичну розправу.

У цій колонії б'ють ув'язнених?

Особисто до мене вони фізичного насильства не застосовували. Швидше використовували найрізноманітніші методи психологічного тиску і методи дисциплінарних стягнень. За весь час перебування в колонії я отримав шість доган. Але я чув неодноразово і навіть бачив, що інших ув'язнених б'ють.

Костянтин Котов в колонії номер два
Костянтин Котов в колонії номер два (архівне фото)Фото: Eldar Garoz

Найбільш поширене покарання - відбивати п'яти. Тобто тебе кладуть або ти сам лягаєш на підлогу, знімають взуття, піднімають ноги вгору і починають бити по п'ятках, скажімо, відкрученою у табуретки дерев'яною ніжкою. Це справді дуже болісно. Але наслідки таких побоїв важко потім діагностувати. Скажімо, ти приходиш на побачення, на обличчі і руках у тебе нічого немає, ти ж не будеш піднімати ноги. Тому цей вид покарання, наскільки я бачив, постійно використовується в цій колонії.

За що Ви отримали шість доган?

Найперша була за те, що інший засуджений дав мені свої рукавички. Я прибув в колонію в листопаді 2019 року, це вже була зима, і за правилами колонії мені мали видати рукавички. Але мені сказали, що їх нібито немає на складі. А потрібно відзначити, що в колонії ти багато часу проводиш на вулиці. Наприклад, щодня - годину вранці і годину ввечері - стоїш ладом, очікуєш, коли прийде співробітник, перевірить твою наявність. Руки при цьому потрібно тримати за спиною, покласти в кишені не можна - порушення режиму. Я мерз, інший засуджений це помітив, захотів мені допомогти і передав свої рукавички. У підсумку ми обидва отримали по догані. А це, між іншим, дуже серйозне покарання, яке фактично ставить хрест на УДЗ. Потім були догани за те, що не привітався зі співробітником установи, і за те, що у мене був незастебнутий верхній ґудзик.

Які в цій колонії є можливості для спілкування з близькими і друзями?

Їх небагато. Є листи, але тільки паперові. Йдуть вони кілька тижнів, їх оглядає цензура, і тобі дуже довго їх можуть не видавати. Хоча в більшості російських колоній можна писати листи через інтернет (сервіс "ФСИН-письмо") і він досить швидко дійде. Навіть (українському кінорежисеру з Криму, якого в Росії засудили до ув'язнення за спірними звинуваченнями. - Ред.) Олегу Сенцову в Лабитнангах за полярним колом можна було писати електронною поштою. А тут, поруч з Москвою, такого немає. Є телефонні дзвінки. Зазвичай на це дають 15 хвилин що два тижні. Але для дзвінка повинні видати картку - на це може піти кілька місяців. Дозволені лише три номери, на які можна телефонувати. Щоб отримати дозвіл на кожен з номерів, потрібно писати окрему заяву. Нарешті, що два місяці дозволено одне короткочасне побачення. Можна прийти і через скляну перегородку побачити своїх рідних і з ними поговорити.

Плакат з вимогою звільнити Костянтина Котова
Плакат з вимогою звільнити Костянтина Котова на одній з акцій протесту в Москві, 2020 рік Фото: DW/Evlaliya Samedova

Чи є у засуджених вільний час в цій колонії?

Коли ти потрапляєш в так званий "карантинний" загін, у тебе немає вільного часу. Цей загін влаштований не для виявлення інфекційних захворювань або не для адаптації новоприбулих. Він потрібен, щоб ув'язненим було погано. Там тобі доводиться виконувати речі, які ти ніколи раніше не робив у звичайному житті. Ти змушений стояти на плацу, робити зарядку по десять разів на день і доповідати щоразу, коли до тебе звертається співробітник. Доповідь - це твоє ім'я, дата народження, стаття, за якою ти сидиш, початок і кінець терміну відбування покарання. Невелика запинка - і доповідь повторюється наново. Вдень на ліжку не можна сидіти або лежати. Воно завжди повинно бути заправлене ​​за певним зразком. І поки ти цього не зробиш, від тебе не відчепляться. Будеш раз по раз заправляти одне і те ж ліжко. Всім цим ти займаєшся на "карантині" цілий день. Ні писати, ні читати не дають, тільки ця муштра. Це зроблено, щоб придушити людину і позбавити її волі до якогось опору.

Читайте також: Символічний жест: що треба знати про нові санкції ЄС через Навального

Розмовляти з іншими ув'язненими теж заборонено?

Так, це головний неприємний момент на "карантині". Ти можеш розмовляти тільки з цим активом, з "козлами". Всі вказівки - заправити ліжко або дати доповідь - йдуть через них. Щоб вийти в туалет, потрібно запитати дозволу у днювального. Навіть вночі ти не один: завжди є інший ув'язнений, який ходить між ліжками і контролює, що ти спиш, а не з кимось там перешіптуєшся. Це триває два тижні.

Ви потрапили в колонію за політичною статтею. Яке ставлення в колонії до таких засуджених?

Спочатку я міг судити про ставлення до мене тільки з поведінки адміністрації. Адже після "карантину" ти потрапляєш в барак посиленого режиму. Там простіше, але все ж у тебе теж немає вільного часу і там теж ні з ким не розмовляєш. Ще за чотири тижні мене перевели в звичайний загін. Але навіть там зі мною ніхто не розмовляв, тому що, як я потім дізнався, їм це заборонили. Вони мене боялися. Розмовляти з засудженими мені дозволили тільки ближче до кінця терміну. І, як я зрозумів, вони мене підтримували. Наприклад, вони розповідали, що співробітники адміністрації підходили до них і просили їх чинити на мене тиск. Провокувати мене, щоб я розлютився і провинився, за що мене згодом можна було б покарати. І вони відмовилися це робити.

Що, з Вашого досвіду, може чекати в цій колонії Олексія Навального?

Не думаю, що до Навального застосовуватимуть фізичне насильство. За власним прикладом бачу - вони на це не підуть. Без відома адміністрації і волосок з його голови не впаде. Але Навального точно чекає повна ізоляція. Зсередини і зовні. Як максимум - Навального можуть відразу відправити в штрафний ізолятор. У бараці з ним ніхто не буде розмовляти, хіба що обрані співробітники з оперативного відділу, які до нього приходитимуть і якимось чином тиснутимуть. Звичайно, для людини це дуже важко. Я на своєму досвіді відчув це. Тим більше для Олексія - він публічна фігура, він звик доносити свою точку зору до багатьох людей. Але я думаю, що він з цим впорається. Те, що він сюди потрапив, - це, звичайно, погано для нього. Але це добре з тієї точки зору, що тепер весь світ дізнається про ці порядки в колонії, і це допоможе їх змінити на краще.