1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

ФРН без газу з РФ: перша зима позаду, що буде з другою?

2 березня 2023 р.

Ось уже пів року ФРН живе без поставок від "Газпрому". Німецька енергетика успішно протрималася до нинішньої весни. Підготуватися до наступного опалювального сезону буде складніше?

https://p.dw.com/p/4OAAc
Батарея, стилізована під прапор ФРН
Фото: Michael Bihlmayer/CHROMORANGE/picture alliance

Енергетика Німеччини пережила найважчу зиму за останні десятиліття, так і не зіткнувшись із дефіцитом газу. До початку календарної весни газовий ринок ФРН, найбільший у Євросоюзі, був у стабільному стані, хоча ось уже рівно пів року живе без трубопроводних поставок із Росії.

Станом на 1 березня рівень заповнення німецьких газосховищ, найбільших у ЄС, становив 70,1 відсотка, імпорт трубопроводного газу з Норвегії та Нідерландів здійснювався без перебоїв, перші три СПГ-термінали нарощували приймання скрапленого газу, а біржові ціни на блакитне паливо були істотно нижчими, ніж на початку лютого 2022 року - до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Про все це свідчать дані Федерального агентства з мереж (Bundesnetzagentur, BNetzA).

2023 рік: заповнювати газосховища без "Газпрому"

Формально опалювальний період триватиме в Німеччині ще два місяці, до 30 квітня, і щонайменше на початку березня, за прогнозами, буде досить холодно, особливо вночі. Проте цілком очевидно, що в цьому сезоні тему газової кризи у ФРН уже можна закрити. Тепер питання полягає в тому, чи зуміє німецька енергетика так само стабільно пройти і наступну зиму 2023/2024?

Основна причина для сумнівів полягає в тому, що торік Німеччина, донедавна - найбільший у світі покупець російського трубопроводного газу, все ще продовжувала його отримувати. Щоправда, Росія спочатку обмежила, а з червня, під приводом проблем із турбінами Siemens, сильно скоротила обсяги поставок.

Однак якась кількість газу все ще надходила аж до 31 серпня, коли "Газпром", оголосивши про триденний позаплановий ремонт "Північного потоку", зупинив прокачування і більше його вже не відновлював. Майже через місяць, 26 вересня, цей газопровід було зруйновано під час загадкової диверсії.

Тож докорінна відмінність нинішнього року полягає в тому, що Німеччині доведеться накопичувати у своїх підземних сховищах запаси на наступну зиму без будь-яких трубопроводних поставок із Росії. Це, безумовно, ускладнює завдання. З іншого боку, цього разу закачування газу в сховища розпочнеться за значно вищого рівня заповнення, ніж рік тому.

INES: До початку періоду закачування сховища будуть ще наполовину повними

На 1 квітня минулого року німецькі газосховища були заповнені, за даними BNetzA, лише на 27 відсотків, зокрема тому, що "Газпром" штучно тримав фактично порожніми підконтрольні йому на той момент німецькі ПСГ. Цього року, згідно з базовим сценарієм Об'єднання операторів німецьких підземних сховищ газу і водню INES (Initiative Energien Speichern), заповнення на 1 квітня очікується на рівні 48 відсотків. Але цей показник може виявитися й істотно вищим, якщо врахувати, що зараз, після закінчення зими, він досі ще перевищує 70 відсотків.

ПСГ Rehden - найбільше газосховище не тільки в Німеччині, а й у всьому ЄС
Rehden - найбільше газосховище не тільки в Німеччині, а й у всьому ЄСФото: astora.de

Інакше кажучи, якщо торік закачування газу починалося, коли ПСГ були заповнені лише на чверть, то цього року нарощування запасів стартуватиме при наполовину повних сховищах. І це, безумовно, істотно полегшить завдання.

Тому об'єднання INES ще на початку січня виступило з прогнозом, згідно з яким цього року дефіцит газу не загрожуватиме Німеччині навіть за найнесприятливіших обставин: особливо холодної погоди, різкого зростання попиту у Китаї та повного припинення постачань російського газу до ЄС через Україну та "Турецьким потоком".

Адже в такому разі ФРН, найімовірніше, довелося б поділитися частиною запасів зі своїх сховищ зі східноєвропейськими партнерами по Євросоюзу. Але навіть у такій ситуації вже до 1 жовтня 2023 року вдасться на 100 відсотків заповнити німецькі газосховища, вважають представники галузі.

DIW: ФРН обійшлася і обійдеться без газу з Росії

Аналогічної точки зору дотримуються і вчені Німецького інституту економічних досліджень у Берліні (DIW). В опублікованому наприкінці лютого дослідженні колектив авторів доходить висновку, що "через рік після початку російської агресії проти України підтвердилися сценарії, згідно з якими енергопостачання Німеччини гарантоване і без природного газу з Росії".

Уникнути дефіциту минулої зими вдалося, за їхніми словами, завдяки збільшенню імпорту з Норвегії трубопроводного газу і скрапленого через термінали в Бельгії та Нідерландах, а також завдяки значній економії палива як промисловими підприємствами, так і хатніми господарствами, чому вельми сприяла порівняно м'яка зима. Подальше ощадливе споживання палива промисловістю та населенням залишиться і цього року важливим фактором, наголошується в дослідженні.

Розглянувши різні сценарії, науковці DIW дійшли висновку, що "у 2023-му і в наступні роки постачання газу без Росії забезпечене". Обсяг у 31 мільярд кубометрів газу, який Німеччина, за їхніми підрахунками, ще отримала торік із Росії, цілком можна компенсувати шляхом імпорту СПГ як через термінали в Бельгії та Нідерландах, так і через нові плавучі термінали в самій Німеччині. "Потужностей для імпортуСПГ достатньо, щоб забезпечити навіть зростаючий попит у Німеччині", - вказується в дослідженні.

Наразі у ФРН діють три регазифікаційні судна, наступної зими їх буде шість (можливо, сім), при цьому проєктна потужність кожного становить щонайменше 5 мільярдів кубометрів на рік.

Глава Enel: Електроенергетиці Європи знадобиться менше газу

Однак Німеччині, наголошують вчені DIW, ще належить забезпечити завантаження всіх цих потужностей, знайшовши на світовому ринку відповідних постачальників. "Тож поки що, можливо, зарано стверджувати, що ми повністю незалежні від Росії", - попереджає німецьку і загалом європейську громадськість в інтерв'ю економічній газеті Handelsblatt глава італійської енергетичної компанії Enel Франческо Стараче. "Але скоро, - додає він, - ми знатимемо, чи зможе Європа обійтися без російського природного газу".

На думку топменеджера, у квітні-червні стане остаточно зрозуміло, наскільки реалістичним є виконання всіх тих домовленостей щодо поставок трубопроводного та скрапленого газу, які останнім часом були укладені країнами ЄС із найрізноманітнішими постачальниками. "Якщо цей газ дійсно надійде, то в комбінації з дедалі більшим виробництвом електроенергії з поновлюваних джерел, включно з тими потужностями ВДЕ, які стануть до ладу 2023 року, напевно вдасться забезпечити заповнення газосховищ, і тоді ми добре пройдемо зиму".

Таким чином, глава італійського енергетичного гіганта вказує на велику роль електроенергетики в підготовці всієї Європи до наступної зими. Адже що більше електрики вдасться виробити за допомогою вітру, сонця та інших відновлюваних джерел, то менше палива доведеться спалювати на газових електростанціях.

Сонячна електростанція Weesow-Willmersdorf під Берліном
Сонячна електростанція Weesow-Willmersdorf під Берліном стала до ладу 2020 року і стала найбільшою у ФРНФото: EnBW/Paul Langrock

Це, з одного боку, прискорить заповнення європейських газосховищ до наступної зими, а з іншого - у середньостроковій перспективі неухильно знижуватиме потребу в газі, насамперед російському. За даними Франческо Стараче, у країнах ЄС тепер щорічно запроваджуватимуть додаткові потужності ВДЕ, що дасть змогу скорочувати споживання газу в електроенергетиці на 20-30 мільярдів кубометрів на рік.

У будь-якому разі нинішній рік виявиться для європейської електроенергетики менш важким, ніж минулий, переконаний глава Enel. "Слід враховувати, що у 2022-му ми зіткнулися з неймовірним поєднанням різних подій. Поряд із війною в Україні серйозним викликом став вихід з ладу численних французьких атомних електростанцій. А потім ще в Європі сталася "посуха століття", через яку гідроелектростанції виробили так мало енергії - як ніколи", - нагадав Франческо Стараче.

У результаті, наголосив він, Італії, Іспанії та Німеччині (а це найбільші європейські споживачі трубопровідного і скрапленого газу) довелося експортувати до Франції величезні обсяги електроенергії. Але тепер відремонтовані французькі АЕС знову нарощують виробництво, та й погодні умови для роботи ГЕС, схоже, покращилися.

Тож,  для вироблення електрики європейцям, найімовірніше, знадобиться цього року істотно менше газу. Тож остаточне вимкнення німецьких АЕС у середині квітня "на практиці особливо нічого не змінить", вважає глава Enel, хоча особисто він у цій ситуації зачекав би з їхнім закриттям, зазначив він в інтерв'ю Handelsblatt.

МЕА: попередження про зростання попиту у Китаї

Але що, якщо Німеччина та інші країни ЄС все ж таки не отримають ті обсяги скрапленого газу, на які розраховують? Торік пропозиція СПГ на світовому ринку зросла лише на 5,5 відсотка, повідомило в Парижі Міжнародне енергетичне агентство.

"Якщо глобальний попит на СПГ повернеться на докризовий рівень, це загострить конкуренцію на світовому ринку і неминуче призведе до зростання цін", - попередив директор МЕА з енергетичних ринків і безпеки Кейсуке Садаморі. На його думку, "найбільший фактор невизначеності у 2023 році - це Китай". Після скасування ковідних обмежень у КНР китайській економіці може знадобитися на 35 відсотків більше СПГ, ніж минулого року.

На думку науковців DIW, розв'язанню проблеми суттєвого перевищення глобального попиту над пропозицією сприятиме "готовність ФРН платити більше, ніж в Азії". Зазначимо, що таку готовність ФРН, а конкретно - націоналізовані компанії Uniper і Sefe (у минулому Gazprom Germania), переконливо продемонструвала у 2022 році, що й дало змогу найбільшій економіці ЄС пройти зиму, яка закінчилася тепер, без фізичного дефіциту газу.

Утім, поки що про надмірно високі ціни на газ не може бути й мови. Квітневий ф'ючерс коштував в останній день календарної зими 47,4 євро за кіловат-годину, повідомило BNetzA. Це близько 500 доларів за тисячу кубометрів і суттєво менше, ніж було до війни: 1 лютого 2022 року аналогічний контракт торгувався за 76 євро. А наприкінці минулого літа ціна злітала майже до 340 євро.

Читайте також: Токсичний "Газпром", або Персональна справа Мануели Швезіґ

Як армія Норвегії захищає газогони - "Європа у фокусі"