Нові і старі санкції Заходу щодо Ірану
20 жовтня 2022 р.
Члени Європейського Союзу узгодили нові санкції проти Ірану через поставку Тегераном безпілотних летальних апаратів до Росії, повідомило представництво Чехії в ЄС. "Посли ЄС домовились про заходи проти організацій, що постачають іранські безпілотники, котрі завдали удари по Україні", - наголошується в повідомленні в Twitter. Офіційно Тегеран не визнає, що надавав і надає Москві безпілотники.
Це рішення ЄС ухвалено на тлі повідомлень останніх тижнів про те, що Росія веде свою війну проти України за допомогою безпілотників саме іранського виробництва. Особливо останніми днями використовувалися численні дрони-камікадзе. У зв'язку з цим Україна розглядає можливість розриву дипломатичних відносин з Іраном.
19 жовтня міністерка закордонних справ ФРН Анналена Бербок (Annalena Baerbock) наголошувала, що перед накладенням "подальшого пакету санкцій проти іранського режиму" щодо безпілотників буде все ретельно з'ясоване, а самі санкції будуть "юридично чистими". "Безпілотники-камікадзе, які були збиті і які також вдарили по Києву, - це дуже, дуже зрозуміло, звідки вони взялися", - сказала Бербок в ефірі телеканалу ZDF.
За постачання безпілотників Росії санкції Ірану пообіцяли й США. Це питання обговорять також на засіданні Ради Безпеки ООН.
Читайте також: Іранські безпілотники для РФ - серйозна загроза на фронті в Україні?
Санкції за поводження з протестувальниками
Втім, останніми тижнями Іран наразився на гостру критику Заходу ще з однієї причини. Постріли у демонстрантів, насильницькі арешти посеред вулиці, нальоти на школи та університети: для багатьох іноземних урядів є очевидним, що режим мулли в Ірані зараз масово порушує права людини з метою відновлення контролю над ситуацією в країні. За даними правозахисників, від насильства силовиків вже загинули сотні людей.
Протести проти ультраконсервативного керівництва тривають понад місяць. Спершу вони були реакцією на загибель 22-річної курдки Джини Махси Аміні. Так звана поліція моралі заарештувала її на підставі того, що вона не носила хустку належним чином, і нібито жорстоко побила її. Згодом найбільші протести з часів Ісламської революції 1979 року також стали спрямовуватись проти режиму в цілому.
Читайте також: Протести в Ірані: суспільство вимагає змін
За кордоном висловлюють велику солідарність з протестувальниками й громадянським суспільством. Проти Ірану були запроваджені санкції - додаткові до тих жорстких обмежень, які уже діяли.
Першим на ситуацію в Ірані у вересні відреагував уряд США, запровадивши санкції проти "релігійної поліції" та високопосадовців служби безпеки. Будь-яке майно, що належить їм на території США, заморожується, а громадянам США забороняється вести з ними бізнес. Повідомлялося, що уряд США розглядає можливість подальших обмежувальних заходів.
17 жовтня за прикладом США пішов Європейський Союз: міністри закордонних справ ЄС ухвалили рішення про запровадження санкцій проти одинадцятьох осіб та чотирьох організацій. Серед підсанкційних - голова так званої поліції моралі Мохаммед Ростамі, міністр інформації, відповідальний за широкомасштабне блокування інтернету, Ейса Зарепур та інші високопосадовці. Зараз їм заборонений в'їзд до ЄС і заморожені ймовірні активи на європейських рахунках.
Які санкції діяли донині?
Західні санкції проти Ірану існують стільки ж, скільки і сама Ісламська Республіка. Вперше США запровадили санкції проти Тегерана у 1979 році, у рік революції, у відповідь на захоплення американського посольства, під час якого іранські студенти взяли в заручники 52 американських дипломатів з метою вимагати видачі шаха Рези Пехлеві. Під час першої війни у Перській затоці США також запровадили ембарго на постачання зброї.
Однак домінуючою для санкцій, що діють сьогодні, є ядерна програма Ірану. Ще у 1995 році президент США Білл Клінтон розірвав усі торговельні та інвестиційні зв'язки з метою міжнародної ізоляції Ірану як "натхненника і фінансиста терористів": "Прагнення Ірану придбати і розробити ядерну зброю і необхідні для неї ракети тільки зросло", - заявив тоді Клінтон. За його словами, було малоймовірним, що подальша взаємодія змогла б щось змінити у ситуації.
Фактично ж Тегеран інтенсифікував свою ядерну програму, тож поступово активізувалася і Рада Безпеки ООН: з 2006 до 2015 року вона ухвалила низку резолюцій, які передбачали жорсткі санкції. Ішлося про ембарго на постачання зброї, заморожування іранських активів, у тому числі Центрального банку Ірану, заборони на поїздки та торговельні обмеження. Іранським вантажним літакам більше не дозволяли літати в аеропорти ЄС, багатьом людям також заборонили в'їзд. У 2012 році іранські банки були виключені з системи Swift, яка здійснює міжнародні грошові перекази. Постійно зростаючий тиск мав на меті змусити Тегеран відмовитися від своїх ядерних амбіцій.
На що вплинули санкції?
Восени 2015 року стався прорив: у рамках Віденської ядерної угоди Іран заявив, що значною мірою відмовиться від ядерної програми, якщо ЄС і США призупинять дію своїх санкцій. Однак у 2018 році США за президента Дональда Трампа в односторонньому порядку вийшли з цієї угоди і відновили значну частину санкцій - внаслідок цього Тегеран перестав вважати себе зв'язаним домовленостями. Поступово Іран відмовився від взятих на себе зобов'язань і знову почав збагачувати уран у більших обсягах.
Читайте також: Росія та Іран - партнери чи конкуренти?
Тож зараз проти Ірану діють лише національні санкції США, але вони мають глобальні наслідки - Іран знову виключений з системи Swift. З іншого боку, жорсткі обмежувальні заходи, засновані на санкціях ООН, знову набудуть чинності лише у тому разі, якщо одна з договірних сторін (на додаток до п'яти країн-членів ООН, які мають право вето, ЄС та Німеччина вели переговори щодо ядерної угоди з Іраном) запустить так званий механізм snapback. Трамп намагався це зробити у 2020 році - але безуспішно, оскільки США юридично вже не були стороною угоди.
Наступник Трампа Джо Байден мав намір реанімувати угоду, але поки що нові раунди переговорів були безрезультатними. Станом на сьогодні - також у світлі поточних подій в Ірані - не схоже, що станеться прорив. Решта договірних сторін, наприклад, ЄС, можуть або зупинити переговори або задіяти механізм snapback як додатковий засіб тиску на Іран, але ціною того, що Тегеран, ймовірно, просуватиме свої ядерні амбіції більш агресивно.