The New York Times отримала Пулітцерівську премію за статті про Росію

Журналісти The New York Times отримали престижну премію за висвітлення методів роботи російського керівництва. Журі відзначили, зокрема, статті про російських тролів і хакерів.

Журналісти видання The New York Times (NYT) отримали Пулітцерівську премію в номінації "Висвітлення міжнародних тем" за статті про Росію, повідомили в понеділок, 10 квітня, на офіційному сайті премії. Журналісти NYT писали про спроби президента РФ Володимира Путіна розширити російський вплив за кордоном, "розкриваючи такі методи, як вбивство, переслідування в інтернеті і поширення компромату щодо опонентів".

До переліку відзначених журі робіт увійшли матеріали про "армії російських тролів", вигоди для Москви від викриттів Wikileaks, російські кібератаки на Демократичну партію США тощо.

Пулітцерівську премію в головній номінації - "Служіння суспільству" - отримали журналісти The New York Daily News і ProPublica, які писали про виселення представників меншин, що живуть за межею бідності, з державного житла у Нью-Йорку.

Премію в номінації "Висвітлення національних тем" отримав журналіст The Washington Post Девід Фарентолд, який у своєму розслідуванні поставив під сумнів "щедрі пожертви" президента США Дональда Трампа благодійним організаціям.

У номінації "Роз'яснювальна журналістика" нагороди удостоєні журналісти Міжнародного консорціуму журналістських розслідувань (ICIJ), які вивчали "панамські документи".

Пулітцерівська премія - одна із найпрестижніших у США та світі нагород у галузі журналістики. Вона вручається щорічно з 1917 року за публікацію в будь-якому американському виданні.

Now live
01:36 хв
Усі сюжети | 11.01.2017

Трамп розсварився з журналістами через російський компромат

Свобода преси? Ні, не чули

"Африканська Північна Корея": Еритрея

Міжнародна правозахисна організація "Репортери без кордонів" розмістила цю країну, у якій панує диктатура, в самому кінці свого рейтингу. Ніде у світі немає гіршої ситуації зі свободою преси. Багато журналістів змушені покинути країну. Лише радіостанції в екзилі, як-то "Радіо Ерена", яке мовить із Парижа, доносять до жителів країни незалежну інформацію.

Свобода преси? Ні, не чули

Північна Корея: під владою диктатора

"Свобода преси" - хибне словосполучення й у контексті Північної Кореї. Адже журналісти у цій країні не можуть вільно працювати. Диктатор Кім Чен Ин контролює, що і яким чином висвітлюють ЗМІ. Телевізори і радіоприймачі "ловлять" лише передачі державних каналів. А той, хто наважується вільно висловлювати свої думки, разом із цілою родиною опиняється у так званих "таборах з перевиховання".

Свобода преси? Ні, не чули

Вдаваний плюралізм у Туркменістані

Президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов володіє усіма ЗМІ у країні. Виняток - газета "Рисгал". Але попри зовнішню незалежність кожне число газети перед публікацією мусить пройти попередню цензуру. Нещодавно у країні ухвалили закон проти монополії ЗМІ. Відтоді туркмени отримали доступ до іноземних новин. Інтернет у країні контролюється державою, а більшість сайтів блокуються.

Свобода преси? Ні, не чули

Свобода преси під обстрілом у Сирії

Від початку протестів проти Башара Асада багато журналістів і блогерів зазнали переслідувань і загинули. "Репортери без кордонів" уже багато років зараховують режим Асада до "ворогів свободи преси". Однак і "Фронт Аль-Нусра", який бореться проти Асада, і так звана "Ісламська держава" нападають на журналістів сирійських державних ЗМІ. Їх викрадають і публічно страчують.

Свобода преси? Ні, не чули

Китайська несвобода преси

"Репортери без кордонів" вважають Китай найбільшою в’язницею для блогерів і журналістів. Авторитарний режим жорстко придушує вільні висловлювання. Тиск на іноземних журналістів, які працюють у країні, також посилюється. Регіони країни для них - табу, їхня праця контролюється, тоді як їхні асистенти або ж ті, хто погодився дати інтерв’ю, ризикують потрапити за ґрати.

Свобода преси? Ні, не чули

В'єтнам: боротьба проти критиків режиму

Незалежних ЗМІ у В'єтнамі немає. Комуністична партія, яка керує країною, вирішує, що саме журналісти можуть публікувати. Видавці, редактори і журналісти переважно є членами партії. Влада посилено стежить за блогерами, а тих, хто кидає виклик "монополії на істину" компартії, примушує замовкнути ув’язненням.

Підпишіться на нас