Берлін-Адлерсгоф – розумно зроблені інвестиції
5 жовтня 2009 р.
Інститут Макса Борна з проблем лінійної оптики. Саме його науковцям вдалося створити діагностичне устаткування, яке дозволяє розпізнавати рак шкіри ще на дуже ранній стадії. Це лише одна з багатьох розробок цього центру, який користується світовою славою. Розташовано його в східній частині Берліна - там, де колись працювала Академія наук НДР.
У районі Берлін-Адлерсгоф крім Інституту Макса Борна працює ще десяток інших науково-дослідних центрів. Всі вони тісно пов'язані між собою. Доктор наук, фізик Андреа Любке пояснює: «Тут на такій обмеженій території працює дуже багато інститутів. Від ноу-хау одних мають зиск також інші. Такий обмін є справді чимось особливим. Ми тільки виграємо від того, що нам не доводиться долати великі відстані, аби поспілкуватися одне з одним».
Як у фільмі про привидів
А починалося все далеко не так безтурботно. Директор Інституту Макса Борна Інґольф Гертель згадує: «Вперше моя нога ступила на цю територію в грудні 1991-го року. Тут все нагадувало те, що називають безнадійний закинутий індустріальний ландшафт. Якісь наполовину розвалені бараки, з труб капають хімікалії, все було, як у фільмі з привидами».
Близько п'яти з половиною тисяч науковців, техніків та інженерів працювало за часів НДР в Адлерсгофі. Після об'єднання Німеччини залишилися лише півтори тисячі. «Іншим сказали: ви можете, наприклад, заснувати фірму. Якби щось подібне трапилося на Заході - в Ахені, Юліху або Карлсруе, де також є велике скупчення науковців і висококваліфікованих технічних працівників, - то такі скорочення відбувалися б не так спокійно», - переконаний Гертель.
«Почуття були змішаними»
Серед тих, кому тоді довелося піти, був і Норберт Ланґгофф. Сьогодні його робочий стіл розташовано знову в Адлерсгофі зовсім поруч з Інститутом Макса Борна. Ланґгофф керує фірмою IfG, що спеціалізується на виробництві оптичних приладів у сфері рентгенівської техніки. За часів НДР він очолював один з науково-дослідних інститутів, в якому працювало 1700 осіб.
З якими почуттям він зустрів об'єдання і те, що йому фактично довелося все починати з нуля? «Почуття були змішаними. Як науковці ми звичайно мріяли про такі перспективи, які раптом відкрилися перед нами. Але ми сподівалися, що з допомогою західних колег зможемо далі рухатися власним шляхом, користуючись власними концепціями. Адже в договорі про об'єднання нічого не стояло про те, що Академія наук НДР буде просто закрита».
Пішов, аби повернутися
Ланґгофф не приховує свого розчарування. За його словами, в процесі об'єднання нікого не цікавив досвід східнонімецьких науковців. І це його дещо озлобило. «Я нікого не хотів благати, щоб мене взяли на роботу в якийсь інший інститут. Я хотів лишатися самостійним і сам визначати свою подальшу долю», - згадує Ланґгофф. 1993-го року разом з двома іншими співробітниками інженер відкинув образи й заснував в Адлерсгофі власну фірму.
Спільно досліджувати, розробляти й виробляти. Саме в цьому й полягає секрет успіху Адлерсгофа. На цій концепції побудував свій успіх і Ланґгофф. Його фірма сьогодні має 40 працівників. Її річний оборот сягає трьох мільйонів євро. Завдяки співпраці з інститутами він перебуває тепер на чолі технологічно-наукового поступу.
Науково-технологічне місто
«В інфраструктуру в Берліні-Адлерсгоф інвестували понад один мільярд євро, - розповідає Ланґгоф. - За цей час такі капіталовкладення окупилися вже багато разів. Безперечно, це можна назвати найцікавішими інвестиціями, які були зроблені в Німеччині, в Берліні, в цьому випадку в східній частині міста».
Площа технологічного парку в Адлерсгофі сягає понад чотири квадратних кілометрів. Зараз тут загалом працює близько 14 тисяч людей. По-суті, це своєрідне невеличке науково-технологічне місто з вулицями, названими на честь учених, з готелями, ресторанами, торговими центрами, дитячими садками та лікарськими практиками. Крім науково-дослідних інститутів тут працює понад 400 технологічних підприємств.
Берлін-Адлерсгоф символізує успішні структурні перетворення. Це по-справжньому квітучий ландшафт, який виник після об'єднання Німеччини і, як засвідчило життя, впевнено розвивається навіть в умовах сучасної кризи.
Автор: Сабіне Кінкарц / Володимир Медяний
Редактор: Наталя Неділько