Вступні іспити в Німеччині набувають дедалі більшого значення

Для отримання права на навчання у вищій школі в Німеччині досі було достатньо успішно закінчити гімназію або інший навчальний заклад, в якому можна скласти іспити на атестат про середню освіту. Після цього документи вже без іспитів подаються до університету. Якщо йдеться про особливо популярний фах, тоді проводиться конкурс атестатів. Той, у кого найкращі оцінки, першим отримує місце. Абітурієнту з гіршими оцінками доводиться рік-другий зачекати.

Утім, нині дедалі більше німецьких університетів запроваджують додаткові вступні іспити. Ми попросили роз’яснити ситуацію професора Берлінського вільного університету Ганса-Уве Гонера:

Ганс-Уве Гонер: Тестування для вступників до німецьких навчальних закладів не є чимось абсолютно новим. У 70-х роках тестування проходили майбутні студенти-медики. Його проводили впродовж років десяти і були хороші відгуки про такий досвід. Ці іспити були дуже об'єктивними й давали кращий прогноз успіху під час майбутнього навчання. Саме на такий досвід і посилається чимало німецьких університетів тепер, коли вони отримали законну можливість особисто відбирати для себе студентів і визначати методи прийому.

Deutsche Welle: А чому власне постало питання про повернення до тестування абітурієнтів?

Ганс-Уве Гонер: З одного боку, на деякі спеціальності претендує занадто багато бажаючих. Передусім йдеться про такі фахові напрямки, як медицина або психологія, але також економічні факультети. З іншого – чимало абітурієнтів неправильно оцінюють свої сили і потім кидають навчання. Тому деякі університети зараз намагаються провести також попередній відбір за допомогою розміщення в Інтернеті детальної інформації про особливості навчання на тому чи іншому факультеті. Тоді абітурієнти можуть самі подивитися, чи вони все це потягнуть. Як наслідок, зменшується кількість тих, хто в майбутньому кидає навчання. Адже доволі часто можна почути, скажімо, таке: аби я від самого початку знав, наскільки складно вчитися на медика, то ніколи не пішов би на цей фах.

Deutsche Welle: Пане професоре, а що власне перевіряється під час тестування – шкільні чи якісь вже фахові знання?

Ганс-Уве Гонер: Ні. Як правило, наявність попередніх знань під час тестування не відіграє жодної ролі. Якщо людина успішно закінчила гімназію й отримала відповідне свідоцтво, то вже це передбачає, що вона достатньо підкована для подальшої освіти. Перевіряється швидше здатність абітурієнта вчитися на конкретному факультеті.

Deutsche Welle: Якщо хтось хоче вивчитися на актора, то зрозуміло, що йому спочатку треба довести, що він має відповідний талант. А що ж перевіряється, коли йдеться про професію програміста або, скажімо, перекладача?

Ганс-Уве Гонер: Як правило, перевіряється логічне мислення, здатність правильно розподілити свій час - чимало завдань треба виконувати під потужним часовим тиском, - а також вміння працювати в стресовій ситуації.

Deutsche Welle: Гаразд, а чи можна якось підготуватися до таких тестів, на яких ідеться не про знання, а, власне, про особисті здібності?

Ганс-Уве Гонер: Якщо йдеться виключно про особисті здібності, то тут особливо ніяк не підготуєшся. Треба тільки налаштуватися на ситуацію. Але щоб ні для кого не було неприємних несподіванок, видаються збірки завдань, які схожі на ті, з якими доведеться мати справу під час тесту. Оскільки більшість таких тестів складаються за схожою схемою, я б радив просто ґрунтовно пропрацювати всі вправи в підготовчій літературі, яку можна придбати в книгарнях. Але хочу застерегти, що проводиться й таке тестування, вид завдань якого не розголошується, аби абітурієнт, власне, не мав змоги підготуватися заздалегідь.

Розмову записав Володимир Медяний
Редактор: Євген Тейзе