1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Готелі до «Євро-2012»: під красивим гаслом забудовуються зелені зони

24 вересня 2009 р.

До проведення Євро-2012 влада Києва має намір спорудити близько трьох десятків нових готелів. Екологи обурені, оскільки будівництво розгорнеться в зелених зонах, яких в українській столиці і так обмаль.

https://p.dw.com/p/JnyJ
Готель Hyatt у Києві і пам'ятник ХмельницькомуФото: picture-alliance / dpa

Київська влада має намір збудувати до проведення Євро-2012 28 додаткових готелів. Нині Київ забезпечений місцями в готелях лише на трохи більше мінімально допустимої норми. У порівнянні з європейськими країнами це дуже мало. Києву потрібно принаймні 10-12 готельних місць на тисячу мешканців, аби задовольнити вимоги УЄФА.

Ukraine Land und Leute Brücke über Dnjepr in Kiew
Зелений КиївФото: picture-alliance / dpa

Але проблема в тому, що затверджена схема розбудови готелів у Києві до 2020 року передбачає майже повне «забетонування» столиці. Частково доведеться пожертвувати територією «Бабиного Яру», площами поблизу Дендросаду, зеленою зоною біля проспекту Академіка Паладіна, парками «Дубки», «Наводницький», «Березовий гай», «Дружби народів» тощо. Характерно, що конкретні адреси запланованих готелів не було оприлюднено одразу, аби не викликати обурення політиків під час затвердження проекту.

Чемпіонат закінчиться, а парки не відновляться

За словами заступника голови Національного екологічного центру України Олексія Василюка: «Київрада знаходить новий чудовий аргумент, начебто таку суспільну необхідність, як Євро-2012, і під красивою обкладинкою цієї події просто будуть забудовані нові території. Але Євро-2012 закінчиться, а парк заново не відновиться».

Denkmal für die Holocaust-Opfer von Babi Jar
Пам'ятник жертвам Голокосту в Бабиному ЯруФото: picture-alliance/ dpa

Національний екологічний центр постійно змушений звертатися до суду, щоби зберегти хоча б частину призначених до забудівлі зелених зон. Кожний врятований клаптик природи – це вже велика перемога, каже Василюк. «Ця тенденція дуже серйозна. Коли прокуратура намагається врятувати від забудови парки, сквери та приміські ліси, майже всі суди вирішують, що Київрада була права».

За словами голови Екологічного центру, такі сутички через відсутність відповідної політичної волі виникають регулярно. Останнім часом вдалося врятувати «Протасів яр» та частину острова «Труханів», але нічого не можна було заподіяти у випадку територій навколо озера «Тягле».

Як суто громадська організація Екологічний центр не може впливати на ситуацію напряму, а лише інформувати контролюючі органи. «Це порушує понад 12 статей різних законів України. Починаючи з 2002 року, коли в Києві затвердили генеральний план, всі зелені зони Києва мають бути збережені до 2020 року».

Німецький досвід

Naturschutzgebiet Umweltschutz Schild nature conservation sign BRD Naturschutz/Schild
Знак заповідної зони в НімеччиніФото: dpa/OKAPIA

Подібні проблеми із забудуванням у європейських країнах, як Німеччина, вирішуються інакше. Архітектор Йоганес Гесбергер з міста Ашафенбург, який працює у відділі планування та керування будівництвом, розповідає: «Це питання дуже складне. Усе залежить від того, яку історичну та екологічну цінність становить той чи інший парк».

У Німеччині такими питаннями займається спеціальна комісія. 2006 року деякі зовсім нові парки країни теж було використано для створення додаткових місць проживання. Але зелені зони, які існують уже багато років, звичайно, ніхто не чіпає.

Те, що в Німеччині кожне дерево знаходиться під охороною, звісно, перебільшення. Але частка правди в цьому є: «Існують виняткові дерева, які називаються деревами-пам’ятками. Їх внесено до спеціальних реєстрів і справді не можна на них зазіхати, бо з ними пов'язаний вигляд міста», - пояснює німецький архітектор.

Звісно, нагода провести ще якесь велике міжнародне змагання в Україні випаде ще не скоро. Але екологи сповідаються все ж на обмірковані компроміси між захисниками довкілля та українським керівництвом, що спиратимуться на західноєвропейський досвід.

Автор: Ольга Сорокіна

Редактор: Христина Ніколайчук