Чи слід росіянам радіти успіху на ЧС-2018?
3 липня 2018 р.
Сенсаційна перемога збірної Росії над іспанцями в 1/8 фіналу Чемпіонату світу з футболу продовжила дискусію серед критично налашитованої відносно Кремля частини російського суспільства стосовно того, чи варто радіти цій перемозі, враховуючи її безумовний пропагандистський ефект. Пропонуємо вашій увазі витяги з коментарів відомих російських журналістів - Костянтина Еггерта й Олександра Плющева, - які вони написали спеціально для DW.
Костянтин Еггерт: На ЧС-2018 у Росії перемагає збірна Путіна
... Чемпіонат світу відбувається в моїй рідній країні. Але я не можу забути, що вона веде дві війни - в Сирії і Україні. У цій державі є політв'язні (в тому числі ті, які оголосили голодування). Тут не розкриваються політичні вбивства. Великобританія звинувачує мою державу в застосуванні хімічної зброї на британській території. Її "еліта" перебуває під санкціями. Нарешті, значна частина громадян моєї країни охоче, з ентузіазмом вірить пропагандистській брехні.
Мені від цього дуже погано на душі. Тому що знову, як і за радянських часів, національна команда - це не лише збірна Росії, але і збірна Кремля. Від кожного її голу впадають в екстаз так звані депутати Думи, чергові "політологи" на підхваті і псевдожурналісти на держутриманні. У студіях федеральних телеканалів панує безперервний істеричний вереск - не стільки про спортивні перемоги російських футболістів, скільки про те, що "дух Криму" веде країну від перемоги до перемоги в будь-якій справі, і про те, як Заходу не вдалося "зіпсувати нам свято". ...
... Розмови про те, що приїзд сотень тисяч уболівальників відкриє росіянам очі на навколишній світ, мене не сильно переконують. Якщо від цього і буде якийсь ефект, то дуже незначний. Ізоляція і комплекс жертви не долають за один місяць. Та й шейніни-норкіни-соловйови вже активно пояснюють багатомільйонній аудиторії, що пройде кілька тижнів - і лицемірні західники знову почнуть принижувати Росію. Тому потрібно, мовляв, тримати ідейний порох сухим і не піддаватися емоціям. Зміна поглядів росіян на навколишній світ абсолютно точно не входить у плани адміністрації президента. Вона, взагалі, може бути задоволена: глобальний пропагандистський успіх ЧС-2018 для Кремля величезний. ...
... Так, народ не винен. І футболісти, звичайно, теж не винні. Взагалі, в Росії ніхто ніколи ні в чому не винен. Всі проблеми, як відомо - від підступів зовнішніх ворогів, а не від власної невлаштованості, розхлябаності, безсилля. Тому, можливо, справді, давайте поки що радіти? Адже 15 липня свято закінчиться і з'ясується, що нічого не змінилося. І сьогоднішні усміхнені милі поліцейські повернуться до звичного "пакування" мирних демонстрантів. І це теж нікого не здивує і не розсердить. Збірна Путіна вже перемогла - як би далі не зіграла збірна Росії. ...
Повну версію коментаря Костянтина Еггерта можна прочитати за цим посиланням (рос. мовою).
Олександр Плющев: Успіх Росії на ЧС-2018 - надбання народу, а не влади
... Несподівано успішна гра російської збірної на домашньому чемпіонаті світу з футболу поставила нетривіальне питання: чи личить людині опозиційних поглядів вболівати за команду своєї країни і чи пристойно цій людині висловлювати радість з приводу досягнень футболістів. Свято футболу в країні, де, м'яко кажучи, так собі з демократією та законністю, де є політв'язні, в країні, яка веде гібридну війну проти сусідів і перебуває через це в політичній ізоляції, справді виглядає спірним. Але дискусія ця почалася не сьогодні і не вчора, і ЧС-2018 - лише наочний і яскравий привід її продовжити. ...
... Рефлексуюча і думаюча людина починає відторгати, уникати і зневажати все це хоча б з природного опору пропаганді. Дедалі з більшими труднощами переживати 9 травня, перестати слухати пісні артистів, які десь засвітилися з Путіним, або не віддати шану пам'яті Олегу Табакову, який підтримав приєднання Криму, і піддати анафемі Чулпан Хаматову, яка йде на якісь компроміси заради своїх благодійних проектів, - типовий вибір сучасного російського інтелігента. ...
... Найбільш, здавалося б, яскраві і непримиренні противники і критики Путіна, викриваючи людей, які радіють за успіх збірної, самі не помічають, як починають грати на його користь. Адже якщо він настільки всесильний, що стоїть буквально за всім, що відбувається, якщо він перетворює на зло все, до чого торкається, то виходить, що і опір йому є марним. ...
... У мене кілька запитань до людей, котрі вважають для себе можливим засуджувати тих, хто вболіває за російську збірну і вільно чи мимоволі підтримує інші "проекти Путіна". Якби Акінфєєв не взяв два пенальті, це був би крок до свободи і ослаблення путінського режиму? Чи треба святкувати 9 травня, якщо довкола "перемогобісся"? Як ставитися до члена КПРС Юрія Гагаріна, символу чи не найпотужнішого пропагандистського проекту в історії СРСР? Чи морально вірити в бога, якщо релігію на повну використовують в кон'юнктурних політичних цілях? Чи етично радіти народженню сина в сім'ї родичів, які підтримують Путіна?
Коли в нас крадуть природні ресурси або бюджетні кошти, ми не вважаємо само по собі вкрадене чимось брудним або негідним. Пам'ять про війну, культура, спорт - це таке ж наше надбання, яке у нас крадуть і використовують. Тому дивно засуджувати вболівальників футбольної збірної, які не відвернулися від неї лише тому, що її використовує пропаганда. Спортивна перемога залишиться в історії, як залишився політ Гагаріна, і через півстоліття ніхто не думає, скільки політичних балів він заробив для Микити Хрущова. А от все накрадене рано чи пізно доведеться повернути. ...
Повну версію коментаря Олександра Плющева можна прочитати за цим посиланням (рос.мовою).
Ці коментарі висловлюють особисту думку авторів. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle в цілому.