Експертка про ризики місцевих виборів за новою системою

DW: Пані Федорів, це ж добра ознака - на цих місцевих виборах 25 жовтня уперше буде гендерна квота і, мабуть, як ніколи багато жінок зможе балотуватися до обласних, міських і селищних рад?

Ірина Федорів: Набрати гендерну квоту буде не так просто. Більше того, партії не змогли б одними і тими ж жінками закривати списки на різних рівнях. Наразі дозволене паралельне балотування, тому у партій залишився шанс ставити одних і тих же жінок на різні рівні. Але все одно відчувається брак жінок-кандидаток і саме їх партії можуть шукати досить активно. Якби було скасоване паралельне балотування, за партійної системи на рівні населених пунктів 10 000 + виборців, жінок було б знайти значно важче.

Як показує наше дослідження під час виборів 2015 року, партія могла виконати гендерну квоту, але виборці окремих партій не підтримували жінок. Тому все ще залежить від волі виборців. Якщо у середньому в міські ради жінок балотувалося 30 відсотків, то мандати отримали 15-20 відсотків. До Київради балотувалося 32 відсотки жінок, а серед обраних депутатів лише 19 відсотків жінок.

Які, на Вашу думку, найголовніші проблеми, що підстерігають на цих виборах?

Найбільша проблема, яку зараз бачу - кадрова. Партії не розвивали свою партійну структуру в малих громадах, а парламент спустив партійну систему до населених пунктів з кількістю виборців від 10 000 і більше. Тобто зараз навіть у селищах, де ще 5 років тому була мажоритарна система, буде діяти партійна система. 

Відповідно, партії зараз мають шукати кадри. З огляду на те, що принаймні в регіоні, де я мешкаю, - Київщині, - я не бачу, щоб партії активно пропонували хоча б в малих громадах набирати активних місцевих мешканців і не пропонують давати свій бренд активним громадянам - є ризики, що вони формуватимуть списки з місцевих бізнесменів, забудовників, які йдуть в раду не для того, щоб працювати на громади, а відстоювати інтереси власного бізнесу. 

Читайте також: Чи відбудуться місцеві вибори у прифронтових районах Донбасу?

Коли заявлять кандидатів, офіційно в громадського сектору і журналістів по суті не буде часу, щоб вплинути, бо їх заявлять за місяць до виборців. Отже, партії не зможуть відреагувати і відкликати кандидата, якщо він не підпадає під критерії доброчесності. Наприклад є фігурантом антикорупційних розслідувань.

Пропорційні вибори з відкритими списками для місцевого рівня є чимось цілковито новим. Як Ви прогнозуєте, виборці впораються із заповненням бюлетенів нової форми?

Так, безумовно, однією з гострих проблем, яку на собі відчують виборці - це бюлетень. Якщо раніше виборці мали ставити одну позначку і будь-яка додаткова позначка вела до того, що бюлетень буде визнано недійсним, то наразі треба буде голосувати за партію і обирати кандидата від цієї партії. Але обирати не галочкою, а номером. Для членів ТВК і ДВК це може бути додатковий клопіт тлумачити, яку цифру написав виборець. Так, там є трафарет, але для того, щоб ним грамотно скористався виборець - треба масштабна просвітницька кампанія. А на це треба ще й час, якого нема.

Відкриті списки - не такі вже й відкриті

Партійні вибори з відкритими списками - загалом позитивне явище, адже відповідальність перед виборцями нестиме і конкретний політик, і ще його партія. Чому тоді так критикують застосування пропорційної системи до місцевого рівня?

Зрештою, уявлення про те, що люди будуть нібито обирати з-поміж партійних кандидатів, фіктивне. Парламент зробив з відкритих списків фікцію, ввівши виборчу квоту на рівні 25 відсотка. Такий бар'єр подолати навіть дуже популярному кандидату в депутати буде дуже важко. Це означає, що як партія розставить кандидатів, так вони і будуть проходити. Ми думали робити для виборців електронний макет бюлетеню з клікабельними іменами кандидатів, які б вели на інформацію про кандидата і партію.

Наразі в цьому вже потреби немає, бо аналізувати треба по-старому списки - першу десятку чи двадцятку. Це залежить від рейтингу. Тобто по суті просто став складніший бюлетень, складніші умови роботи для членів комісій і підрахунку, а до відкритих списків ми не наблизилися так, як того хотілося б.

Щодо підрахунку, то можете собі уявити, що тепер будуть класти не просто: одна партія - одна стопка бюлетенів, а її треба буде розбивати ще й між кандидатами. Тому тут спостерігачі і члени ДВК мають бути пильними. Бо, як правило, ніхто не зважає на те, як розподіляються бюлетені однієї партії. І тут знову повертаємося до чесної внутрішньопартійної боротьби.

В чому Ви ще бачите ризики для маніпуляцій волею виборців з новою виборчою системою?

Наприклад, це новий вигляд бюлетеня, коли деякі виборці можуть залишати порожнім поле, за якого кандидата від партії голосують, і ставити позначку лише за партію. Може статися так, що в значній кількості бюлетенів не буде позначок, а значить їх може хтось зробити додатково. Ми вже бачили на попередніх виборах, як може діяти недобросовісна конкуренція. Коли за рахунок аномальної кількості зіпсованих бюлетенів на одному з округів Київської області кандидат у внутрішньому списку партії виривався вперед. Такі випадки можуть бути з системою двох позначок.

Читайте також: Коментар: Чи приберіг Зеленський "план Б" для Донбасу на після виборів?

"Гречкосійство" нікуди не поділося

Яку роль відіграватиме чинник грошей на цих виборах?

Офіційно виборчої кампанії у нас ще немає, але вже є дочасна агітація. Українське законодавство, на жаль, не дає таке визначення як "дочасна агітація". Цим користуються політики. Офіційна кампанія коротка, а реальна кампанія по суті почалася тоді, коли почалася пандемія через коронавірус. От тоді значна кількість політиків почала засівати гречкою виборців. "Гречкосійство" - це ганебне явище в політичній культурі України, коли політики приходять до виборців з продуктовими наборами і т.д.

По суті це непрямий підкуп виборців. Тоді ж стартували перші борди. Звісно, оскільки всі ці політики ще не кандидати, відповідно немає офіційно виборчих фондів. Отже, хто фінансує все це "гречкосійство", дочасні борди, появи на телеекранах, ми не можемо визначити однозначно.

Разом з тим партії не ведуть інтенсивно кампанію із залучення коштів від донорів. При тому, що соцопитування доводять, що значна частина виборців готова жертвувати гроші партіям. Це означає, що партії знають, що вони матимуть можливість завести на рахунки гроші і ми неодноразово спостерігаємо, як під час кампаній на рахунки заходять, наприклад, рівні суми у 149 000 грн. Від 150 000 вже ти підпадаєш під фінмоніторинг. Або рівні суми в один і той час нібито вносяться різними людьми з одного банківського відділення. Тобто партії ще не розвинули культуру фандрайзингу.    

Заставу на цих виборах суттєво збільшили. Але найбільш неврегульованим залишається питання застав для кандидатів у депутати, які балотуються в громадах як самовисуванці та кандидатів у мери, зокрема великих міст. З огляду на те, що стати кандидатом ти можеш тільки після того, як вніс заставу, то постає питання, на який рахунок ти маєш збирати гроші, якщо ти самовисуванець. Для прикладу, кандидату на посаду в мери Києва, якщо він самовисуванець, треба внести 445 000 грн. І самовисуванець не може показати нам своїх донорів, бо у нього нема рахунку, оскільки він ще не мав статусу кандидата.