Ретельно виплеканий самим Олександром Лукашенком і його пропагандою - більшою мірою для зовнішнього світу - образ "бацьки" остаточно зник у першу добу після президентських виборів. Лукашенко виявився зовсім не "бацькою", не строгим, але справедливим головою колгоспу зі старого радянського фільму, а цинічним і жорстоким диктатором, у якого для незадоволених є не тільки грубуватий гумор, але і озброєна до зубів охранка, готова без всяких сумнівів бити і ганяти білорусів.
Трансформація образу Лукашенка
Сам по собі факт, що в Білорусі перебуває стільки молодих людей, готових покірно виконувати відверто злочинні накази, - це ще одне свідчення проти наявних там порядків. У XXI столітті в Європі цілий народ систематично піддається політичному розтлінню, а самопризначений "бацька" ростить з білоруської молоді катів своїх земляків - вже сам по собі страшний злочин, наслідки якого будуть мучити Білорусь багато років після відходу Лукашенка.
Читайте також: Влада може запровадити надзвичайний стан - правозахисник про ситуацію у Білорусі
Звичайний лукашизм
Напевно, самим білорусам, особливо тим, хто багато років боровся з диктатурою Лукашенка, читати здивовані коментарі з-за кордону і смішно, і прикро. Вони ж то знали, з ким мають справу, і роками намагалися звернути увагу на те, що коїться в їхній країні. Вибори в Білорусі фальсифікуються давно і регулярно, конституція переписана під Лукашенка, а опозиційних політиків систематично переслідують, причому деякі з них просто зникли без сліду.
І, тим не менш, навколишній світ спокійно дивився на перетворення європейської країни на вотчину Лукашенка. Тому в якомусь сенсі в трагедії білоруського народу винні й усі ті країни і їхні лідери, які надалі визнають режим Олександра Лукашенка законною владою Білорусі.
Привітання ж Лукашенка з перемогою на виборах від лідерів низки держав - це їхнє послання не стільки йому, скільки демократичним і вільним країнам і їхнім народам, але, перш за все, - власним громадянам. Інтернаціонал диктаторів і автократів недвозначно заявив, що він своїх не кине, а стрілянина і кров на вулицях його не бентежить. Ну а те, що привітання надіслали і лідери деяких країн, що вважаються демократичними, має серйозно насторожити їхніх громадян.
Союзна держава для Лукашенка
У 1990-ті роки Лукашенко експлуатував ностальгію багатьох громадян Білорусі й Росії за СРСР, який щойно розвалився, і став символом того, що якщо не повна, то хоча б часткова реставрація радянського ладу можлива. Він став своєрідним предтечею Володимира Путіна, який повів Росію шляхом рерадянізації кількома роками пізніше.
Читайте також: "Йди, поки не пізно" - Алексієвич закликає Лукашенка до відставки
Великим успіхом Лукашенка стало підписання в грудні 1999 року Договору про створення Союзної держави з Росією. Лукашенко правильно оцінив важливість для лідерів Росії символічних кроків і ритуальних клятв у вірності радянському минулому. Цей специфічний товар він багато років обмінював на економічні преференції, нітрохи не збираючись об'єднуватися з Росією насправді.
При цьому так звана Союзна держава відгороджувала Білорусь від тиску з Заходу і робила керівництво Росії заручником своїх гасел: як би не поводився Лукашенко, але в підсумку йому все сходило з рук, тому що ілюзія часткового відродження СРСР все ще занадто багато значить для мешканців Кремля.
Незважаючи на всі скандали і звинувачення останнього часу, не може бути жодних сумнівів у тому, на кого путінська Росія ставить у нинішній ситуації. Будь-який новий лідер Білорусі буде змушений переглянути відносини, в тому числі й у рамках Союзної держави, а вже про об'єднання двох країн розмови і зовсім втратять сенс.
Читайте також: Коментар: Осінь диктатора Лукашенка
Слабкий, спійманий на брехні і причетний до кровопролиття Лукашенко навіть корисніший для Путіна, ніж був раніше. Мертвою хваткою вчепившись в президентське крісло, Лукашенко остаточно закриває для себе будь-які перспективи на Заході, і якщо він утримає владу, то Білорусь - так чи інакше - опиниться в руках Путіна.
Всидіти на штиках
Будь-який диктатор завжди пам'ятає, що народна любов мінлива, та й взагалі від любові до ненависті - лише один крок. Тому будь-яка диктатура завершується кров'ю - малою або великою.
Олександр Лукашенко спробує всидіти на багнетах, і якщо у громадян Білорусі зараз не вийде повернути свою країну на шлях демократії, то попереду на них чекає затяжна помста не дивакуватого "бацьки" і навіть не строго вітчима, а розлюченого і наляканого диктатора, а в перспективі - інтеграція з путінською Росією на її умовах.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.