1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Марек Корнат: пакт Сталіна і Гітлера - один зі стрижнів національної свідомості поляків

22 серпня 2009 р.

Історична пам'ять про розшматування Польщі двома тоталітарними режимами 1939 року стала одним зі стрижнів національної свідомості поляків, констатує польський історик Марек Корнат.

https://p.dw.com/p/JGKz
1 вересня 1939 року. Солдати Вермахту перетинають польський кордон.Фото: dpa

Deutsche Welle: Пане Корнат, Очевидно, що головною «жертвою» Пакту Молотова-Ріббентропа стала Польща. Яке місце в історичній пам’яті поляків сьогодні посідає ця подія?

Марек Корнат: У польській національній свідомості значення цього пакту є дуже великим. Він обернувся катастрофою для Польщі. Поляки переконані, що саме цей документ запустив механізм Другої світової війни. У польській пам’яті про ХХ-те століття Пакт Молотова-Ріббентропа посідає особливе місце, поряд зі спричиненими ним трагедіями, такими як напад радянської армії 17 вересня та масовими вбивствами у Катині. Згодом була ще одна подія, яка закарбувалася у національній пам’яті – це варшавське повстання 1944 року.

60 Jahre danach - Bildgalerie - Warschau 17/20
Гітлер вітає підрозділи Вермахту у ВаршавіФото: AP

Під час Другої світової війни польський народ став жертвою обох тогочасних тоталітарних режимів одночасно. Сьогодні у Польщі як ніколи відчувається, наскільки болючою є ця рана. Адже ця тема дуже політизується через повернення Москви до радянського бачення історії. У Польщі провокаційні заяви російських політиків та деяких істориків сприймають дуже емоційно. Можна сказати, що через такі «підбурення» власна історія не дає полякам спокою, для них це досі «жива історія».

DW: Ви констатуєте політизацію Пакту Молотова-Ріббентропа. В чому саме вона полягає у Польщі?

Galerie Hitler-Stalin-Pakt
Полководець Сталін під час нападу на Польщу. Акварель невідомого автораФото: picture-alliance / akg-images

Корнат: Я маю на увазі саме емоційну складову пам’яті. Коли на офіційному рівні піднімається ця важка тема, політики так само емоційно реагують. Однак, на відміну від Росії, у Польщі немає чогось на кшталт «офіційного бачення» цієї події, яке нав’язують політики. Хоча політична правиця у Польщі приділяє чималу увагу темі «національної пам’яті». Коли 2005 року до влади прийшла партія братів Качинських «Право і справедливість», вона взялася проводити енергійну історичну політику. Сам термін «історична політика» є дотичним до німецького терміну Geschichtspolitik. В уявленні польських політиків, «історична політика» має полягати насамперед у тому, аби максимально експонувати страждання поляків у часи Другої світової війни. Роль Польщі як жертви двох тоталітарних режимів та роль руху «Солідарність» у демократизації Східної Європи - в уявленні політиків це два стрижні, на яких має базуватися сучасна польська національна свідомість.

DW: Польща, як Ви кажете, була жертвою двох тоталітарних режимів. Чому ж поляки досі ображаються насамперед на росіян?

60 Jahre danach - Bildgalerie - Warschau 15/20
Варшава, вересень 1939 рокуФото: AP

Корнат: У Німеччині після війни відбувся масштабний процес подолання диктатури націонал-соціалізму. Німці зробили висновки з цього страшного уроку. Тому сьогодні неможливо собі уявити, аби якийсь німецький історик на міжнародній конференції став виправдовувати Пакт Молотова-Ріббентропа, ніби він слугував якійсь цнотливій меті. Натомість від росіян такого цілком можна очікувати.

Galerie Hitler-Stalin-Pakt
Парад німецьких і радянських військ у БрестіФото: Bundesarchiv

У Росії повноцінного переосмислення тоталітарного минулого не відбулося. Натомість росіяни дедалі відчутніше шкодують про втрату впливу на міжнародній арені після розвалу Радянського Союзу. Спостерігається такий психологічний феномен як витіснення з масової свідомості «складних» історичних обставин, таких як злочини Сталіна. Отже, і будь-яка критика Пакту Сталіна і Гітлера видається дуже ускладненою. Але поза тим, складним є не лише спілкування на рівні політиків чи істориків, але навіть пересічних людей, щойно заторкнути тему історії. Адже для росіян міф про «Велику вітчизняну війну» є засадничим для їхньої національної свідомості. У розмові з росіянином неможливо навіть уявити собі припущення, що радянська влада несе значну міру відповідальності за розв’язання Другої світової війни. Тому відверта дискусія з російськими істориками часто попросту неможлива. Знайти спільну мову нереально. Взяти хоча би ще один факт: росіяни вважають, що окупація східних польських земель, які належали польській державі згідно з Ризьким договором 1921 року не була нічим незаконним. А те, що це відбулося у союзі з Гітлером, так це взагалі дрібниця.

DW: Вам доводилося спілкуватися на тему окупації східної Польщі з українськими колегами?

Значно менше, ніж з російськими або німецькими. Українці не такі активні на міжнародних конференціях, присвячених передвоєнному періоду історії. Можливо, це пояснюється тим, що прийнято орієнтуватися на дослідників з тих країн, які були головними гравцями на світовій арені тих часів. Тим не менш, мені зустрічалися дуже різні точки зору українських колег. З деякими мої погляди на ґенезу Другої світової війни значною мірою збігалися, а деякі були ближчими до російського бачення. Доводилося чути і таку думку: «так, Сталін був злочинцем і кривавим диктатором. Зате він зібрав докупи українські землі“.

З Мареком Корнатом розмовляв Євген Тейзе.