Звання народного артиста - це посткомуністичне минуле

Deutsche Wele: Пане міністре, хотілося б почати з теми, яка наразі є чи не найактуальнішою, принаймні для медіасередовища, це законопроєкт про протидію дезінформації. Яким чином Ви особисто можете гарантувати, що під виглядом боротьби з фейками не почнеться переслідування журналістів і накладання цензури на ЗМІ?

Володимир Бородянський: Як ми обіцяли, а ми обіцяли це постійно, ми не будемо вносити цей закон до того, поки він не пройде суспільне обговорення. На наступному тижні почне роботу робоча група з медіаюристів, яка пункт за пунктом опрацьовуватиме закон. І ми вважаємо, що за два місяці ми запропонуємо суспільству новий, оновлений текст закону, який буде більш потужним. Наше завдання - убезпечити українських громадян від дезінформації, від можливості маніпулювання суспільною думкою, яке може призвести до спотворення суспільної думки і до загроз національній безпеці. Тобто цей закон - це закон про право на знання правди.

Інтерв'ю в повному обсязі дивіться тут: 

Для нас свобода слова дуже важлива, і він ніяким чином не повинен обмежувати журналістську діяльність щодо таких елементів, як розслідувальна журналістика, щодо критичних висловлювань, критики влади і таке інше.

Цим законом передбачено позбавлення волі для журналістів від двох до семи років, гігантські штрафи для медіа, виправні роботи для журналістів. Такі покарання, на Вашу думку, справді сприятимуть тому, що фейків глобально в інформаційному просторі стане менше? І яким чином контролюватиметься контент в соціальних мережах?

Покарання передбачені за систематичне порушення закону, систематичне - це три й більше разів. Більше того, повинно бути винесено три вироки суду щодо того, що ця інформація була дезінформацією і що люди, які її розповсюджували, систематично, тобто протягом року порушували закон. Тобто це не така проста історія, просто взяти когось і посадити. Ув'язнення передбачено цим законом тільки за фінансування дезінформації, тобто за свідоме фінансування, і друге - за організацію ботоферм. Щодо розповсюдження дезінформації, там немає ув'язнень, там є суспільно-корисні роботи, не виправні, а корисні. Але це кримінальна стаття. Чи вважаю я це запобіжником? Так, вважаю.

Тобто Ви за такі жорсткі заходи?

Країна, проти якої здійснюється військова агресія, повинна захищати свій простір. Там є багато запобіжників, щоб це (покарання. - Ред.) не можна було використовувати наліво й направо. Я не говорю, що ми не можемо якісь елементи змінювати, але покарання повинне бути відчутним, особливо в період війни.

Читайте також: Український законопроєкт про дезінформацію не буде ефективним 

А що з блогерами, лідерами думок, Telegram-каналами? Вони ж не несуть відповідальності за перепощування?

Вони не несуть за перепощування відповідальності, але є першоджерело, яке несе відповідальність. Усе, якщо першоджерелу винесено попередження, що це дезінформація, далі йде по ланцюгу, що ця інформація може бути помічена як та, що є дезінформацією. Ми будуємо такий правовий конструкт, який дозволить нам звертатися в тому числі і в міжнародні суди щодо відстоювання свого права на своїй території застосовувати санкції до Telegram-каналів чи до будь-яких інших каналів, які розповсюджують дезінформацію. Назвемо це законодавство екологічним щодо інформаційної сфери. Воно починає розвиватися зараз із початком гібридних війн.

Оця межа між просто неправдивою інформацією й інформацію, яка загрожує національній безпеці, вона, з одного боку, зрозуміла, а з іншого боку - абстрактна.

Ми завжди повинні дивитися, і суд буде дивитися, яку це причинило шкоду суспільству і суспільним інституціям.

На Вашу думку, суди зараз здатні дати цю об'єктивну оцінку, яка шкода була завдана та чи справді була небезпека?

У нас немає інших судів. У нас є такі суди, які є, і треба напрацьовувати таку практику, щоб це було максимально зрозуміло для громадян і суспільства. Ми хворіємо і ми лікуємось. Ми вилікуємось, обов'язково.

Хотілося б поговорити ще про телемовлення на ОРДЛО, тобто телеканал, який має мовити для людей на непідконтрольних Києву територіях. Уже відомо, що в його запуску бере активну участь режисер Олексій Кирющенко. І подейкують, що значна частина контенту буде виробництва "Кварталу 95". Чи не стане це в такому форматі якимось рупором "Слуги народу" і просто джерелом збагачення для продакшену президента?

Кирющенко бере участь, я про це казав. Це правдивий факт. У нас є домовленість з телевізійним групами України про те, що вони будуть надавати свій найкращий контент безкоштовно цьому телеканалу. Це перше. Безкоштовно! Ніхто збагачуватися не буде. Друге, медіагрупа "Україна" погодилася передавати такий ексклюзивний продукт, як футбольні матчі, які йдуть на телеканалі включно з матчами "Шахтаря". Тому там будуть різні продукти різних медіагруп. І немає ніякого плану, що це буде монотелеканал якогось одного продукту. Зараз іде формування сітки. Мови буде дві - українська й російська. Завдання цього каналу - донести правду про Україну.

Щодо технічного боку цього телеканалу. Я припускаю, що на непідконтрольних Києву територіях його блокуватимуть усіма можливими і неможливими способами. Чи готові Ви до цього? І як діятимете?

У нас є технічні тести, і ми вважаємо, що знаємо, як діяти. Побачимо вживу. Це буде зрозуміло, коли прийдуть вже конкретні проблеми.

Цього тижня телеканал АТР заявив про загрозу закриття через те, що вони не можуть отримати бюджетне фінансування, яке було їм виділене. Яка позиція міністерства з цього приводу, адже виглядає трохи нелогічно - Київ відкриває телеканал для тимчасово окупованих територій, але при цьому не може мовити канал кримськотатарською мовою?

Міністерство робить все можливе, щоб кримськотатарський канал мовив. Усе можливе. Збільшено фінансування, було 35 мільйонів торік, цього року 50 мільйонів. Ми провели перемовини з самим каналом і з Меджлісом, щоб Меджліс долучити до роботи по кримськотатарському мовленню. Проблема, яка виникла, постала через те, що державне казначейство і телеканал по-різному трактують поточне законодавство щодо публічних закупівель. Ми теж із цим працюємо, багато зустрічей проводимо, консультацій із держказначейством, з іншими органами влади, тобто ми працюємо з цим. Є от така суперечка законодавча.

Читайте також: Чому мовчить кримськотатарський телеканал ART

В останньому інтерв'ю Ви сказали, що не схвалюєте виступи українських артистів у Росії, але при цьому не підтримуєте якісь заборони…

Я вважаю, що культура, культурний продукт, коли наші артисти їздять виступати, це нормує наші відносини з Росією. Нормує. Я вважаю, що це неприпустимо в ситуації, коли йде війна, нормування відносин. Я також казав, що ми не знайшли зараз механізмів, які були б дієвими з точки зору обмеження таких поїздок. Це сьогодні етичний вибір кожного артиста. Для мене це знаходиться поза межею добра і зла. Ми думаємо над тим, як державі вибудувати відносини з такими артистами.

Колись була ідея позбавити Повалій, Лорак, Лободу звання народних артисток. Ви як це сприймаєте?

Я взагалі ці звання сприймаю як посткомуністичне минуле. Я би взагалі їх всі відмінив. Так я це сприймаю.

Ви очолюєте об'єднане міністерство, і от нещодавно з'явилася ідея від прем'єр-міністра, від президента, що, можливо, його знову треба розділити - культура і спорт окремо. Чи не є це показником неефективності, і як Ви ставитеся до такого розподілу?

Ми пів року об'єднували міністерства, і на сьогоднішній день об'єднання практично завершене. У спорті з'являється держагентство зі спорту. Ми плануємо, щоб цьогоріч з'явився фонд розвитку спорту. Інституційно це буде набагато потужніше, ніж те, що було до цього. У нас напередодні Олімпіада, і завдання міністерства - вибудувати таку систему фінансування всіх заходів, щоб усе йшло точно за графіком. Такі зміни, на мій погляд, поставлять це під загрозу. Розділення міністерств відкине нас ще мінімум на рік. Якщо є зауваження до ефективності роботи міністерства, до ефективності роботи міністра або ще когось, то інституційно треба залишати, треба змінювати людей, які не впоралися.

Вам не висловлювали незадоволення чи якусь претензію, що Ви не впоралися?

Поки що ні, але ще раз повторюсь: ми сюди прийшли реформувати. Для нас, і для мене особисто, це вибір - піти працювати в команду реформування і зміни парадигми розвитку. Віра в те, що це необхідно, віра в те, що це зараз можливо, і віра в те, що ми зможемо впоратися.

Ще не розчарувалися? Пів року минуло…

Та хто ж за пів року розчаровується?

Пане міністре, дякую Вам за розмову.