Німецький ринок праці: двері відкриті, але не для всіх

Теоретично кожен громадянин ЄС має право працювати у будь-якій країні спільноти. Приміром, польські електрики чи слюсарі мали би без проблем пропонувати свої послуги у Німеччині. Але на практиці це право досі не забезпечується повною мірою. Країни «старого Євросоюзу» можуть до семи років відкладати відкриття своїх ринків праці. Цим перехідним положенням користуються передовсім уряди Німеччини та Австрії.

Тим не менш, німецький міністр праці Олаф Шольц свою політику вважає доволі ліберальною: «З першого січня цього року наш ринок праці є найвідкритішим у світі – для фахівців із вищою освітою. Ми гарантуємо право на роботу у Німеччині будь-якому громадянину ЄС з університетським дипломом. Це дає можливість німецьким підприємствам, в разі дефіциту фахівців у Німеччині, шукати собі персонал в інших країнах ЄС», - зауважує Шольц.

Жодного результату

Однак експерти констатують: нові правила поки не принесли майже жодного результату. Про можливості на німецькому ринку праці фахівці з інших країн ЄС просто не поінформовані належним чином, каже керівник Німецького інституту економічних досліджень Клаус Ціммерманн. За його словами, за Німеччиною в Європі вже міцно закріпився імідж «закритої» країни, тому висококваліфіковані спеціалісти й не думають шукати роботу у цій країні.

Інститут економічних досліджень закликає уряд повністю скасувати усі обмеження. Адже дослідження засвідчили: такі країни як Ірландія та Великобританія отримали від лібералізації ринку праці чималий економічний зиск. Крім того, виявилося, що до цих країн приїхали робітники саме тих професій, яких бракувало на місцевому ринку праці. Водночас, у Німеччині, попри всі обмеження, останніми роками все одно збільшується кількість мігрантів з нових країн ЄС – насамперед з Польщі і Балтійських країн. Однак приїздять чомусь не ті, хто треба, зауважує Клаус Ціммерманн.

«Мігранти, яких ми маємо, це переважно люди старшого віку з доволі низькою кваліфікацією. Вони беруться за будь-яку найгіршу роботу і працюють довше. При цьому менше за них заробляють лише мігранти з-поза меж ЄС. Рівень зайнятості серед цих мігрантів на чверть нижчий, ніж серед громадян Німеччини», - каже експерт.

Що робити з неосвіченими мігрантами?

Але міністр праці Олаф Шольц непохитний: до 2011 року ринок праці не відкриють. Урядовець має інший головний біль: що робити з молоддю, яка не має жодної кваліфікації? Півтора мільйони людей у віці між 20 і 29 роками не мають спеціальності, в тому числі півмільйона тих, хто не спромігся отримати навіть атестат зрілості. Більшість таких молодих людей – діти мігрантів.

Шольц переконаний, що брак фахівців робочих спеціальностей німецькі підприємства мають покривати, пропонуючи кваліфікацію молодим безробітним. Натомість представники бізнесу воліли би вже зараз взяти на роботу мотивованого і тямущого слюсаря з Польщі, замість того, щоб витрачати час і гроші на підготовку своїх кадрів. Адже так чи інакше, а вже за півтора роки Німеччина муситиме зняти всі обмеження на ринку праці. Натомість підготовка місцевих фахівців триває щонайменше три роки.

Автори: Сабіне Кінкартц, Євген Тейзе

Редактор: Наталя Неділько