Ройль: «Україні треба зробити висновки»
16 січня 2009 р.
Deutsche Welle: Пане Ройль, Євросоюзу йдеться про те, щоб знову відкрили газовий кран або все-таки про довгострокове рішення?
Герберт Ройль: „Європейський союз зацікавлений у довгостроковому розв’язанні проблеми. Але ЄС є чим дорікнути. Це вже не перший інцидент із російським газом. На мою думку, Єврокомісія надто легковажно обходився із цією темою. Питання енергобезпеки для Європи є дуже нагальним. Натомість ми останніми роками займалися насамперед питаннями протидії глобальному потеплінню. Ми неправильно визначили пріоритети. Ще одна помилка щодо російсько-українського газового конфлікту – ми могли передбачити це. Вже наприкінці року було зрозуміло, що будуть неприємності, не треба було чекати, поки перекриють газ“.
Як саме могла би виглядати роль Євросоюзу у врегулюванні суперечки?
«Роль ЄС на даний момент не може бути іншою, ніж посередницька – треба допомогти двом партнерам вийти з глухого кута. Тут важлива присутність нейтральної інстанції, але якоюсь мірою потрібен і контролер. Залучення європейських експертів є дуже слушним кроком».
«Треба з’ясувати, яку відповідальність несуть Україна і Росія»
Ви вважаєте, що європейські партнери розслідуватимуть, з чиєї провини газ не надходив до країн ЄС?
«Під час дебатів у Європарламенті лунали пропозиції створити слідчу комісію з цього питання. До речі, ця комісія мала би критично проаналізувати і дії Єврокомісії. З’ясувати, чому вона так довго не втручалася у ситуацію. Потрібно таки з’ясувати, якою мірою несуть відповідальність Україна і Росія. Зрозуміло, що газ відключила Росія. Але є багато обставин цього відключення, в яких треба розібратися. На майбутнє потрібно знайти такі інструменти, які унеможливили би легковажне ставлення до поставок і транспортування газу і завдання шкоди третім державам».
Перекриття поставок через Україну багатьом оглядачам здалося спробою Росії прискорити реалізацію проекту Північноєвропейського газопроводу. Як Ви оцінюєте таке твердження?
«Я підтримую будівництво Північноєвропейського газопроводу. Цей проект, хоча і не зменшує залежність від Росії, але зменшує залежність від країн-транзитерів. Але це не єдиний проект, який потрібно реалізувати. Потрібно збудувати газогін «Набукко», а також розширювати використання зрідженого газу. У такій ситуації, в якій ми опинилися, потрібно використовувати будь-який шанс диверсифікувати ризики енергопостачання».
«Не треба давати привід»
Чи спричинить ця криза також диверсифікацію джерел енергії?
Ця спроба політичного тиску з боку Росії, дійсно, обернеться великою економічною проблемою Газпрому. Що стосується альтернативних видів палива: я переконаний, що зростатиме роль атомної енергетики. Доведеться будувати нові, більш сучасні і безпечні атомні реактори. Альтернативна енергетика (енергія вітру, сонця і т.д.) теж гратимуть роль, але значно меншу – ці технології дорогі, а їхній розвиток дуже тривалий. Нам доведеться також повернутися до теми використання наших запасів вугілля. Останніми роками масово закривалися шахти, бо видобуток був дорогим, а використання вугілля в енергетиці таврували як шкідливе для довкілля. Але ми бачимо у нинішній ситуації, що відмовлятися від вугілля зарано. Треба використовувати будь-який потенціал, який у нас є, аби бути якомога більш незалежними.
І в Україні, і на Заході поширена думка, що газовою війною Росія переслідує й політичні цілі. Вам так не здається?
Для мене очевидно: Росія прагне відновити свій вплив на колишні радянські республіки. Те, що зараз вона відключила газ – це не випадок. Це чергова спроба використати енергоресурси як політичну зброю. Але із кожним днем ситуація змінюється не на користь Росії: відключення газу дуже б’є їй по кишені, Газпром має величезні втрати і ця війна стає дедалі більшою проблемою для компанії. Якими будуть наслідки для європейської інтеграції України? Збереження незалежності України, продовження нею незалежної політики, зближення із Заходом – в інтересах Європи. Я вважаю такий курс українського керівництва розумним і правильним. Ми маємо подбати про те, аби Росія не мала вирішального впливу на українську політику. Але Києву, у свою чергу, не треба давати приводів для нападок. Бо коли я аналізую події останніх днів, я дуже засмучуюся - у мене складається враження, що українське керівництво зробило чимало помилок. Треба розібратися у цьому і зробити висновки, аби не втратити друзів на Заході.