Чи є межа рекордів?

Древнім олімпійцям і не снилися ті спортивні рекорди, які нині встановлюють сучасні атлети. Гасло «швидше, вище, сильніше!» спонукує їх до нових і нових спортивних досягнень. Ось і на Олімпійських іграх у Пекіні вже побито чимало світових рекордів.

У спортивному залі Інституту спортивних наук при Штутгартському університеті стоїть низка спортивних тренажерів, до яких під’єднанні численні дротики та датчики. Загальний вигляд дещо нагадує стоматологічний кабінет або кімнату для тортур. Але насправді всі ці пристрої, звісно, використовуються виключно на благо людства. З їхньою допомогою вчені вимірюють швидкість, висоту, силу, енергію тих чи інших спортивних дій.

Згодом з усіх цих вимірів вони складають свого роду схему тіла спортсмена. За нею можна визначити, наскільки добре тренований атлет і які мускули йому ще варто підкачати. Особливо це стає в нагоді в процесі реабілітації внаслідок травм, коли спортсмена необхідно якнайшвидше повернути до найкращої форми.

Однак навіть попри велику кількість такої інформації науковці поки не можуть з точністю визначити абсолютне максимально допустиме навантаження, розповідає один з дослідників, професор біомеханіки штутгартського університету Вілфрід Альт:

«Ні, так просто не вдається встановити межу, до котрої можуть доходити спортсмени. Звісно, існують абсолютні межі, вище яких не можуть стрибнути навіть найвидатніші спортсмени. Приміром, забіг на 100 метрів швидше, ніж за 9 чи 8 секунд – незалежно від того, наскільки людство розвинеться у фізичному плані – ми собі не можемо уявити ще протягом щонайменше наступних ста років».

Шанси спортсменів встановити новий світовий рекорд дедалі падають. Це видно навіть по тому, що протягом останнього часу зросли не лише випадки використання допінгу, але й цілком легальне вживання знеболюючих засобів, до яких змушені вдаватися спортсмени через перенавантаження організму. Натомість наука про спорт прагне кожного спортсмена привести до особистих рекордів здоровим.

«Важливо, щоб пріоритетом були не лише уявні рекорди, але насамперед здоровий фізичний розвиток, тобто щоб жодна функціональна система організму не виснажувалася понад норму. Це є, власне, нашою метою: поєднати зростання досягнень зі збереженням здоров’я організму».

Ще один цікавий момент, на який вказав професор Альт, - це що тіло і психіку у спорті не можна розділяти:

«Навіть підбадьорювання має велике значення. Існують навіть окремі дослідження на цю тему. Вражає, наскільки важливу роль тут відіграє психологія», - розповідає професор.

(хн)