Бузек: "Довіра до нас - під загрозою"

Колишній прем’єр-міністр Польщі після перебування на посаді голови Європарламенту у 2009-2012 роках очолив у європейських представницьких зборах комітет з питань енергетики і промисловості. Один з пріоритетів Бузека на чолі комітету - енергобезпека ЄС, диверсифікація постачання енергоносіїв і посилення єдності між країнами-членами ЄС у питаннях енергетичної співпраці з Росією. В інтерв’ю DW Єжи Бузек поділився своїм баченням угоди про розбудову газогону "Північний потік", яка може позбавити Україну транзиту російського газу до ЄС.

DW: Складається неоднозначна картина: з одного боку Євросоюз запроваджує санкції проти Росії через агресію проти України, з іншого - найбільші європейські енергоконцерни підписують з "Газпромом" масштабну угоду на будівництво "Північого потоку-2". Вам не здається, що це підриває довіру до Заходу в Україні?

Єжи Бузек: Довіра до нас - під загрозою. Підписана "Газпромом" та європейськими енергетичними компаніями угода суперечить духу співпраці з Україною в енергетичній сфері. Так само вона несумісна з європейською енергетичною стратегією та із засадами Енергетичного союзу. Одна з наших головних цілей - скоротити надмірну залежність від одного зовнішнього постачальника. Як і "Північний потік-1", "Північний потік-2" може призвести до неабиякої напруженості між країнами ЄС. Ціни на газ для країн Центральної і Східної Європи стануть вищими, ніж для Заходу континенту. Це особливо прикро з огляду на те, що ці країни ближчі до Росії і витрати на транзит нині є нижчими.

Що "Північний потік-2" означатиме для енергетичної безпеки Центральної і Східної Європи?

Існує загроза зниження енергетичної безпеки цих країн. Це зайвий доказ того, що координації закупівлі енергоносіїв недостатньо. Нам потрібен потужний механізм спільних закупівель газу, до чого я (будучи головою Європарламенту – Ред.) і колишній голова Єврокомісії Жак Делор закликали п'ять років тому у спільній декларації під егідою Європейського енергетичного союзу. Ми маємо запровадити такий механізм закупівель, попри спротив низки приватних енергокомпаній.

Чого, на Вашу думку, більше у проекті "Північний потік – 2": економіки чи політики?

Комерційні проекти такого масштабу завжди нерозривно пов’язані з політикою. Не будемо при цьому забувати, що ми в ЄС ухвалили стратегічне рішення проводити спільну політику в рамках Енергетичного союзу. Енергопостачання може бути політичною зброєю, і всі ми бачили і бачимо, як це працює. Ця зброя може розділити нас, країн-членів ЄС.

Логіку Москви у добудові "Північного потоку" зрозуміти доволі просто. Але які мотиви в європейських енергоконцернів, враховуючи, що пропозиція газу на європейському ринку перевищує попит?

Сьогодні ми навіть не використовуємо всі наявні транспортні потужності для постачання російського газу. Тому треба замислитися над сенсом цього проекту. Адже ми прагнемо створити єдиний енергоринок ЄС. Звісно, формально у Єврокомісії немає повноважень блокувати розбудову газогону дном Балтійського моря. Однак консорціуму доведеться отримувати низку дозволів від Балтійських держав. Із наземною інфраструктурою можуть виникнути проблеми. Буде аналізуватися відповідність проекту європейському законодавству, зокрема в рамках Третього енергопакету. Можуть постати регуляторні обмеження на використання додаткових потужностей, пов’язані з необхідністю надання доступу до цієї інфраструктури іншим учасникам ринку.

Саме законодавство ЄС стало на заваді іншому мега-проекту "Газпрому" – газогону "Південний потік", який мав пролягти дном Чорного моря. "Північний потік–2" може спіткати така сама доля?

Нехай Європейська комісія діє. Треба перевірити цей проект на відповідність європейським приписам. Повторюся: ми не можемо розділяти бізнес і політику, коли йдеться про такі великі енергетичні проекти. Важливо, щоб цього разу країни ЄС дотрималися принципу солідарності. Щоб не було так, як десятиліття тому, коли стало відомо про плани будівництва першої черги "Північного потоку" (У Варшаві тоді назвали угоду про балтійський газогін "новим пактом Молотова - Ріббентропа" – Ред.).

Ви згадували про можливе виникнення напруги поміж країнами ЄС в разі реалізації "Північного потоку–2". Ви маєте на увазі, що виникнуть проблеми у відносинах Німеччини і країн Східної Європи?

Коли було підписано угоду про будівництво першої черги "Північного потоку", країни Центральної і Східної Європи були неабияк здивовані. Сьогодні є такі самі підстави запитувати, особливо з економічної точки зору: яка потреба будувати "Північний потік-2"? Ця угода може бути інтерпретована як політична. А в такі непрості часи, як нині, нам як ніколи потрібна солідарність всередині ЄС. Свого часу попередник пані Меркель, канцлер Шредер доклався до "Північного потоку". Але я гадаю, що ситуація змінилася. Ми з тих пір в ЄС стільки разів говорили про важливість безпеки енергопоставок і солідарності у цьому питанні, що я сподіваюся, що це буде взято до уваги.

Повертаючись до відносин ЄС і Росії: чи не здається Вам, що підписання угоди про "Північний потік-2" – це перший крок до відновлення взаємовигідних ділових відносин з Москвою, "як ніби нічого і не було"?

"Як ніби нічого і не було" – так не буде, доки Крим залишається протиправно анексованим, а Росія продовжує військову інтервенцію у Східній Україні. Незалежно від того, що відбувається у газовій сфері, санкції залишатимуться чинними, доки не буде втілено положення Мінських угод і допоки Крим не стане знову українським. У цих угодах чітко написано, зокрема: з території України має бути виведено всі іноземні військові підрозділи і техніку. Отже, економічні санкції можуть бути зняті лише після припинення військової інтервенції Росії на Донбасі й після повернення Україні Криму.